Проповідь на свято Успіння Пресвятої Богородиці
+ Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський
Православної Церкви України
м. Ужгород, 15 серпня 2025 р.
Возлюблені у Христі брати і сестри! Любі співвітчизники-українці!
Сьогодні Свята Православна Церква урочисто відзначає одне з найбільших дванадесятих свят — Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Цей день для нас — особливий. Ми не говоримо «смерть» Пресвятої Богородиці, а вживаємо слово «успіння» — бо смерть для Неї, як і для кожного, хто живе з Христом, є не кінець, а перехід у вічне життя. Як сказано в Писанні:
«Я є воскресення й життя; хто вірує в Мене, — хоч і вмре, буде жити» (Ів. 11:25).
За переданням, Пресвята Богородиця завершила своє земне служіння, прославляючи свого Сина і нашого Спасителя Ісуса Христа, у тиші та молитві. Перед Її відходом у вічність з’явився архангел Гавриїл — той самий, що колись благовістив Їй про народження Спасителя, — і сповістив, що наблизився час Її переселення від земного життя до небесної слави. У Своїх молитвах Богородиця віддала душу в руки Господа, і в ту мить явився Христос із ангелами, щоб прийняти Її пречисту душу та ввести у Своє Царство.
Апостоли, дивом зібрані Святим Духом з різних країв світу до Єрусалима, були поруч у ці святі хвилини. Вони проводжали Її з глибокою скорботою і любов’ю, з благоговінням відслужили похорон, поклавши тіло Пресвятої Діви в Гефсиманському саду. Але Господь не допустив, щоб Її тіло піддалося тлінню: на третій день воно було взяте на Небо й з’єднане з душею, щоб Пресвята Владичиця у славі перебувала біля престолу Свого Сина, молячись за весь світ.
Церква з перших століть сповідує цю істину — не як легенду, а як живе апостольське передання, яке передавалося з покоління в покоління віруючих християн, підтверджене одностайною вірою і вченням Святих Отців. І для нас, українських християн, сьогодні це свято має ще одну, особливо гостру ноту: воно нагадує нам, що смерть не має останнього слова, а зло не є вічним.
Успіння і український шлях через Голгофу війни
Вже понад десять років українська земля стікає кров’ю. Від 2014 року, а особливо після великого вторгнення 2022-го, ми живемо у щоденній боротьбі за право бути і жити вільними людьми на своїй Богом даній святій українській землі.
Як колись апостоли проводжали до небес Пречисту Матір Божу, так і ми сьогодні проводжаємо у вічність наших героїв — українських воїнів, які віддали життя за свободу України і життя своїх рідних, близьких, усього боголюбивого українського народу.
Бо як каже Слово Боже:
«Немає більшої від тієї любові, як хто свою душу покладе за друзів своїх»
(Ів. 15:13).
І ми свідки цієї любові. Наші українські захисники — це не просто воїни, це праведники, які ціною свого життя здійснюють прижиттєвий жертовний подвиг за свій народ, за свободу, за правду, за мир. Їх подвиг — це святість, явлена у жертві.
На жаль, страшна і немилосердна російсько-українська війна (2014–2025) забрала не лише життя полеглих смертю хоробрих героїв українського війська. Під кулями, бомбами, ракетами і в катівнях окупантів загинули діти, жінки, літні люди. Їх кров кличе до небес, як колись кликала кров безневинно вбитих, про яку сказано:
«Дорога в очах Господніх смерть побожних Його!» (Пс. 116:15).
Цей крик українського народу — це не голос так званого «братнього народу», бо ми, українці, і московити ніколи не були одним народом — ані по крові, ані в духовному сенсі. Це голос народу, який страждає від жорстокого і чужинського агресора, що нині виявляє себе як бездуховний спадкоємець найкривавіших режимів Золотої Орди, російського імперського насліддя та злочинної діяльності московського комуністично-радянського тоталітарного режиму Союзу РСР.
І ми віримо, що Господь, Який є Суддя Праведний, почує цей крик, явить Свій праведний суд і визволить наш народ з рук безбожних нападників-рашистів.
Надія і заступництво Пресвятої Богородиці
Пресвята Богородиця — не лише Мати Спасителя нашого Ісуса Христа, але й Мати кожного з нас. Вона була і є Заступницею в бідах, хворобах та всіх життєвих випробуваннях. Ми віримо, що Вона є і Заступницею української землі, боголюбивого українського народу та славного Українського воїнства.
Ми молимося сьогодні, щоб Її святий Покров покрив наш народ, наше військо, наші міста і села. Щоб Вона заступилася перед Сином — Спасителем нашим Ісусом Христом — за кожного, хто зараз на передовій фронту, у шпиталях, у полоні, у вигнанні.
І як свідчить Слово Боже:
«Господь — моя сила й моя пісня, і Він став мені спасінням» (Пс. 117:14).
Ми знаємо: істина, правда, міжнародне право та Слово Боже — на нашому боці: на боці українського народу, Держави України та Української Церкви.
І так само, як смерть не змогла втримати у своїх кістлявих руках Пресвяту Богородицю, так і безбожна московська путінсько-гундяєвська ординська навала рашистів не зможе втримати Україну в кайданах та неволі.
Віра, любов і перемога
Сьогодні ми знову чуємо заклик Христа:
«Будь вірний до смерти, і дам тобі вінця життя» (Об’явл. 2:10).
Цей нетлінний вінець вже отримали наші полеглі герої — воїни, добровольці, медики, капелани, волонтери та всі, хто віддав своє життя, боронячи Україну. Ми ж, живі, покликані бути вірними: у вірі, у молитві, у патріотизмі, у любові, у служінні, у захисті нашої української землі й один одного.
І перемога неодмінно буде за нами, за нашим народом. Бо ми вже здобули головне — духовну перемогу. Ми не стали на стежку зла, загарбництва, порушення Святих Заповідей Божих, людської гідності та загальнолюдських цінностей, міжнародного права. Ми не зламалися, не здалися, зберегли віру й надію та, найголовніше, — людяність і образ творінь Божих.
А за духовною перемогою неодмінно прийде й перемога воєнна, політична, культурна і моральна. І ця перемога стане свідченням не лише нашої сили, але й нашої вірності Богові, Українському Народу, Україні, Українській Церкві, істині, правді, любові та своєму покликанню — бути вільним і гідним народом Божим у земному житті та серед вільних народів світу.
Возлюблений, волелюбний і дорогий наш український народе — вірний у вірі, правді та любові!
Нехай сьогоднішнє вшанування Успіння Пресвятої Богородиці зміцнить кожного з нас. Нехай Матір Божа, Вічнодіва Марія, укріпить нас у вірі, патріотизмі та відданості своєму боголюбивому українському народові, Богом даній нашій земній Вітчизні та Державі Україні і Українській Церкві. Нехай навчить нас любити так, як любила і любить Вона весь добропорядний рід людський, та допоможе зберегти чистоту наших сердець навіть у час війни.
Ми віримо: темрява відступить, війна скінчиться, ворог буде розбитий і знеславлений, а Україна воскресне у силі, правді, Божій благодаті та любові.
Зі святом Успіння Пресвятої Богородиці, заступництво Якої нехай завжди перебуває з усіма нами!
Слава Ісусу Христу у всій повноті Святої Трійці — Отця, і Сина,
і Святого Духа!
Слава Україні! Героям слава!
