Блаженний Оскольд (+ 882), Великий князь (каган) Київський та його роль у становленні Української Церкви (860)

Церковна реформа в Русі-Україні за правління святого рівноапостольного Володимира,  Великого князя Київського у 988 році остаточно закріпила християнство як основну релігію Української  Держави.

При цьому слід зауважити, що і до 988 р., починаючи з 33 р. І ст., християнство досить успішно розвивалося на теренах Скіфії-Русі-Україн. Як відомо, початки церковного будівництва на давніх українських землях беруть свій відлік від апостольської місії та благословення апостола українського Андрія Первозваного, який благословив заснування Церкви Христової в Скіфії-Русі-Україні  у 33-х – 70-х рр. І ст.

Відтак, з кінця І до середини ІХ ст. ст. на давніх українських землях було засновано та діяла славна Скіфська єпархія, єпископи та духовенство якої, зокрема, брали участь і у подальших перших семи церковних Вселенських Соборах (325 – 787). У 860 р., за правління блаженного Оскольда (+ 822), Великого князя (кагана) Київського з династії Кия та з благословення  святителя Фотія, Вселенського Патріарха Константинопольського, на канонічній території Скіфської єпархії у Державі Русь було засновано Українську (Руську) Церкву з центром митрополії у Києві.

Великий внесок у розбудову Української Церкви внесла і свята рівноапостольна Ольга (+ 969), Велика княгиня Київська у 944 – 964 рр.

Що ж до блаженного князь Оскольда, то про нього відомо наступне.

Оскольд (біля 830-х – 882) – перший із згадуваних київський князь-християнин (у хрещенні отримав ім’я Миколай), канонізований і приєднаний до лику святих як блаженний іще Х – ХІ ст. ст. та  благовірний – напочатку ХХІ ст.  Народився князь Оскольд біля 30-х рокіх ІХ століття і належав до роду києвичів – династії князівської, родоначальником якої був історичний і славний князь Кий, що, можливо, заснував наше першопрестольне місто Київ. Про це ми довідуємося із списків (передруків та подальших редакцій) давніх українських літописів, зокрема, Новгородського літопису ХІ ст. та від польських хроністів: Яна Длугоша (ХV ст.) та Мацея Стрийковського (ХVI ст.). Згідно цих та інших джерел, блаженний Оскольд, Великий князь (каган) Київський був останнім правителем Русі-України з князівського роду києвичів – княжої династії Кия.

Походження його імені має дві версії. За однією із них, від назви землеробського племені, що жило у Подніпров’ї на давніх українських землях та іменувалося сколотами (про яких згадується у працях античного грецького історика Геродота). За другою версією, можливе походження імені Оскольд – від назви річки Оскіл.

Хоча перша версія,  нашу думку, є більш правдоподібною та обгрунтованою.

Заснування Української (Руської) Церкви з центром митрополії у Києві за правління блаженного Оскольда, Великого князя (кагана) Київського пов’язують з його успішним військовим походом на Константинополь (Царгород), який відбувся, згідно з давніми  іноземними хроніками, у червні 860 року. Тоді, біля 16 – 18 червня 860 р. численне давньоукраїнське військо (за окремими відомостями біоя 6 000 – 8 000 воїнів і 200 кораблів) з моря та суші оточило столицю Візантійської імперії та відтак, змусили Константинопольського імператора Михайла ІІІ підписати з блаженним Оскольдом, Великим князем (каганом)  Київським, на вигідних умовах в інтересах Русі, капітуляційний міжнародний договір про мир, союз та співпрацю.

Після здобуття цієї великої та славної перемоги війська Русі над Східною частиною Римської імперії (не вперше), блаженний Оскольд, Великий князь (каган) Київський прийняв християнство, яке на той час стало основною релігією у світі, та за домовленістю з Константинопольським імператором Михайлом ІІІ і з благословення святителя Фотія, Вселенського Патріарха Константинопольського долучився до заснування Української (Руської) Церкви з центром митрополії у Києві, яка охопила переважну частину канонічної території колишньої Скіфської єпархії.

З того часу (860) Київ став центром управління Української Церкви та головним місцем резиденції її Першоієрарха до наших днів.

+ Віктор Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський
Православної Церкви України

м. Київ,
26.07.2023 р.