Академічна спільнота Львівського університету відзначила 170-ту річницю від Дня народження Івана Франка
27 серпня 2026 року минає 170 років від Дня народження Івана Франка – видатного українського письменника, поета, публіциста, перекладача, науковця, громадського й політичного діяча, постать якого стала однією з визначальних для української культури та суспільної думки. З нагоди ювілею академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка традиційно зібралася на площі перед Головним корпусом Університету, аби вшанувати пам’ять свого Патрона і покласти квіти до його пам’ятника. До церемонії долучилися студенти й працівники Університету, представники обласної та міської влади, а також наукових й академічних установ Львова.
Урочисте вшанування розпочалося виконанням твору «Вічний революціонер» Зведеним хором Центру культури та дозвілля Львівського університету. Після цього зі словом про Івана Франка, його інтелектуальну спадщину та значення для сучасної України до присутніх звернувся доктор філологічних наук, завідувач кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка професор Михайло Гнатюк.
Розпочинаючи виступ, професор наголосив, що 170 років тому в бойківському селі Нагуєвичі народилася людина, якій судилося суттєво вплинути на долю та спосіб мислення українського народу. «Іван Франко – це не лише визначна постать української культури, це ціла епоха модерної української історії», – зазначив Михайло Гнатюк.
Учений звернув увагу на особливе значення видатних особистостей у переломні моменти історії, коли перед нацією постає загроза втрати власної ідентичності. Саме такою постаттю для українців наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття став Іван Франко, якому судилося утверджувати нові суспільні орієнтири, інтелектуальні норми та способи мислення.
Окремо Михайло Гнатюк згадав про зв’язок Івана Франка зі Львівським університетом. У 1875 році майбутній письменник вступив на філософський факультет Університету. Навчання згодом завершував у Чернівецькому університеті, а докторський ступінь він здобув у Відні. «Попри успішно виголошену габілітаційну лекцію, тодішня влада зробила все, аби не допустити бунтівного письменника до викладацької кафедри», – пояснив Михайло Гнатюк.
Говорячи про світоглядні орієнтири письменника, професор наголосив, що одними з найважливіших для нього завжди залишалися ідеї свободи, демократизму та рівності. Саме ці принципи, за словами Михайла Гнатюка, має плекати й утверджувати Університет як осередок освіти, науки та культури. «Ми з певністю можемо сказати, що сьогодні наш Університет справді втілює цю місію», – наголосив Михайло Гнатюк.
Професор також зазначив, що впродовж останніх трьох десятиліть спостерігається помітний сплеск франкознавчих досліджень. Львівський університет та інші наукові й культурні інституції міста продовжують активну дослідницьку й освітню роботу, присвячену спадщині Івана Франка, навіть в умовах війни. Водночас, наголосив учений, академічна наука не повинна залишатися лише в межах фахового середовища – знання про Франка мають доходити до широкого кола читачів.
Особливо важливо, за словами доповідача, знайомити з Франковою спадщиною молодь. «У Львівському університеті чимало роблять для того, щоб постать Каменяра була близькою і зрозумілою студентам усіх спеціальностей – не лише гуманітарних, а й природничих, математичних та інших напрямів», – зауважив він.
Однією з наскрізних тем Франкової творчості Михайло Гнатюк назвав свободу. Вона, за його словами, проступає впродовж усього життя і творчого доробку письменника – у його громадянській ліриці, публіцистиці, філософських і художніх творах.
Окремо професор зупинився на поемі «Мойсей», яка стала одним із ключових текстів української культури та національної самоідентифікації. Михайло Гнатюк пригадав свідчення Михайла Коцюбинського про зустріч із Франком у Львові саме в період роботи над поемою, а також слова українського мовознавця та інтелектуала Юрія Шевельова, який називав «Мойсея» «другим “Заповітом” української літератури». Михайло Гнатюк також розповів про історію написання твору та його знаменитого прологу, в якому Франко осмислював майбутнє українського народу.
Особливо актуально Франкове слово, наголосив професор Гнатюк, звучить сьогодні, коли Україна знову змушена виборювати власну свободу. «Іноді сьогодні нас огортає сум, коли бачимо те, що відбувається у війні проти нашого віковічного ворога, коли ховаємо своїх найкращих синів та доньок, цвіт нашої нації. На жаль, історія розпорядилася так, що мусимо пройти і ці важкі випробування. І допомагає нам у цьому слово Івана Франка», – зазначив Михайло Гнатюк.
Також професор висловив вдячність Захисникам і Захисницям України, які зі зброєю в руках відстоюють свободу та незалежність держави, наголосивши, що сьогодні вони продовжують боротьбу за ті цінності, які були визначальними і для самого Франка.
Завершуючи виступ, Михайло Гнатюк звернувся до образу «мандрівки століть» з поеми «Мойсей», підкресливши, що слово й дух Каменяра й надалі супроводжуватимуть українців. За його словами, нинішнє покоління, а також покоління наших дітей і онуків повертатимуться до спадщини Івана Франка і в майбутньому, а особлива роль у збереженні та осмисленні цієї спадщини й надалі належатиме академічним інституціям та університетам.
Після виступу Михайла Гнатюка присутні почули казку Івана Франка «Старе добро забувається», яку виразно й емоційно прочитала студентка факультету культури і мистецтв Евеліна Олексин (керівниця – Народна артистка України Олена Баша). У творі Франко повчає, що коли ми забуваємо про зроблене добро, байдужість перемагає справедливість, і закликає не бути байдужими спостерігачами чужої кривди чи власних бід, не чекати справедливості від когось, а гартувати власну долю. Ці слова як ніколи актуальні сьогодні, у час, коли наш народ виборює своє майбутнє на полі бою.
На завершення урочистості присутні разом виконали патріотичний твір Івана Франка «Не пора, не пора» та Державний Гімн України. Символічне звучання цих творів надало події особливої емоційної сили, ще раз утверджуючи актуальність Франкового слова, нерозривність поколінь і незмінне прагнення українців до свободи, гідності та незалежності.
Центр комунікацій Університету.
Світлини: Ганни Бенедюк
Більше фото
