ПАПСТВО МІЖ СЛОВОМ І ПРАВДОЮ: ДУХОВНА ПОРОЖНЕЧА ЧИ ШЛЯХ ДО ОНОВЛЕННЯ?
✠ Віктор БЕДЬ
єпископ Мукачівський і Карпатський Православної Церкви України,
доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор
м. Ужгород,
11 жовтня 2025 р.
Анотація
У статті здійснюється богословсько-аналітичний огляд апостольського повчання Папи Римського Лева XIV Dilexi te (лат. «Я полюбив тебе») (2025), присвяченого темі любові до бідних. Автор аналізує духовно-моральні аспекти документа, виявляє його соціальну обмеженість і відсутність пророчого змісту у світлі сучасних викликів — війни, несправедливості, глобальної нерівності. Текст побудований як пастирський роздум про втрату живої віри, про риторику без дії та потребу істинного свідчення Христової любові. Наголошується, що Істина має бути конкретною, зло — названим і засудженим, а слово — втіленим у діях.
Ключові слова: Папа Лев XIV, Dilexi te, любов до вбогих, Церква, Істина, віра, риторика без дій, духовне оновлення, справедливість, правда, богослов’я.
Abstract
The article presents a theological and analytical overview of Pope Leo XIV’s Apostolic Exhortation Dilexi te (2025), dedicated to the theme of love for the poor. The author examines the document’s moral and spiritual aspects, highlighting its lack of prophetic clarity in addressing contemporary crises such as war, social injustice, and global inequality. The study offers a pastoral reflection on the loss of living faith, the prevalence of rhetoric without action, and the need for authentic witness to Christ’s truth and love. It emphasizes that Truth must be real, evil must be named and condemned, and the word must be embodied in deeds.
Keywords: Pope Leo XIV, Dilexi te, love for the poor, Church, Truth, faith, rhetoric without action, spiritual renewal, justice, theology.
Чергове папське послання — і старе запитання: а що далі?
4 жовтня 2025 року Папа Римський Лев XIV підписав нове апостольське повчання Dilexi te (лат. «Я тебе полюбив»), присвячене темі любові до вбогих, а 9 жовтня воно було офіційно оприлюднене [1]. Документ подано як соціально-богословський маніфест про «любов до бідних», який, за задумом авторів, має стати моральною програмою Церкви XXI століття. Проте перед нами знову постає давнє питання: чи справді чергове папське слово здатне змінити світ, чи залишиться воно лише жестом риторичної побожності на тлі війни, соціальних криз і духовної втоми людства?
Любов до вбогих — чи нове слово Церкви?
Папа Лев XIV у Dilexi te (лат. «Я тебе полюбив») наголошує:
- «Love for the poor — whatever the form their poverty may take — is the evangelical hallmark of a Church faithful to the heart of God» (англ. «Любов до бідних — у будь-якій формі їхньої убогості — є євангельською ознакою Церкви, вірної серцю Божому») [1].
Цей вислів звучить благородно, але повторює старі тези — від Rerum Novarum (лат. «Нові речі», 1891) до Fratelli tutti (італ. «Усі брати», 2020). Проте їхній зміст так і не став реальністю. Протягом століть Церква повторює ті самі біблійні істини, але не здатна втілити їх у соціальне життя, немов безсила перед лицем реальних проблем людства. На жаль, за близько дві тисячі років Церква, як і її частина — Римсько-Католицька Церква, зокрема й за останні понад сто років кінця ХІХ — початку ХХІ століть, так і не спромоглася ані подолати глобальну нерівність, ані відновити в людських серцях живу віру в справедливість Божу, втрачену не через Бога, а через людську байдужість і бездіяльність, яка затьмарює Його образ у світі. Саме людська несправедливість, а не брак Божої любові, породила цю духовну кризу, де правда перестала бути ділом, а залишилася лише словом.
Бідні, як і раніше, залишаються на узбіччі, а владна, олігархічна і навіть церковна верхівка продовжує жити в розкоші й безпеці.
Христос, Який «ходив, не маючи де голови прихилити» (Мт. 8:20) [3], проповідував любов життям, а не деклараціями. Його Церква ж надто часто говорить багато, але чинить мало. І тому навіть найглибше богословське висловлювання сьогодні звучить як ритуальна формула, а не як пророче слово. Люди очікують від Церкви не фраз, а співчуття, присутності, відчуття живої любові. Вони хочуть побачити у священикові не чиновника, а пастиря, який бере біль людини як свій.
Риторика без дій: богослов’я втомленого світу
Істина має бути Істиною, навіть коли вона болюча. Зло повинно бути назване злом і отримати справедливу оцінку. Тільки тоді, коли зло буде покаране, а добро — захищене, людство зможе наблизитися до Бога, а не віддалятися від Нього. Бо мовчання або загравання зі злом — це шлях від Бога, а не до Бога та Його Істини. Красномовні слова і показна риторика без правди, істини та дій — це лише пустопорожнє потрясіння повітря, що не рятує світ, а лише супроводжує його подальші біди, війни, соціальну нерівність, несправедливість і бідність.
Світ, сповнений насильства, зневаги до правди та духовної порожнечі, чує знову знайомі формули. Dilexi te (лат. «Я тебе полюбив») виглядає як спроба заспокоїти сумління людства. Це документ не дії, а пояснення бездіяльності. Тут відчувається глибока безнадійність — наче Церква втратила здатність говорити живою мовою Духа, повторюючи старі істини, які не оживають у ділі. Саме тому у світі, виснаженому війнами, слова віри сприймаються як відлуння минулого, а не як вогонь надії.
Хоча апостольське повчання Dilexi te (лат. «Я тебе полюбив») налічує 121 окремий пункт і понад 130 біблійних цитат та посилань на різні джерела [1], документ залишається радше зразком богословської систематизації, ніж живого свідчення. Його текст викладено на понад сорока сторінках офіційного видання Ватикану стандартним шрифтом (приблизно 12 pt) [1]. Усе це створює враження масштабної праці — багатої на цитати, але бідної на духовну новизну. Проте питання, яке постає перед читачем, набагато глибше: чи можуть самі цитати, що прикрашають красномовство на папері, замінити свідчення Істини, якщо Церква знову й знову переповідає вже не раз написане й сказане впродовж віків, не втілюючи цього у життя конкретними діями та власним прикладом правдивої віри?
Мова Папи Лева XIV — це мова гарних цитат, але без живого вогню віри. Його слова про милосердя не підкріплені жертвою, а заклики до справедливості — без мужності називати зло своїм іменем. Тому це не пророче слово, а богослов’я втомленого світу, що говорить про Бога, не свідчачи Його Істину.
- «Бо не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! — увійде в Царство
Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця» (Мт. 7:21) [3].
Без дії, яка втілює віру у правду, будь-яке церковне вчення стає фарисейським. Так народжується риторика без дій, що нівелює і саму віру, її духовний зміст і силу Істини. Людство втомилося від порожніх промов — воно прагне не красивих слів, а руки допомоги, співчуття, присутності поруч у горі й стражданні.
Моральний контраст: війна, страждання і мовчання Церкви
Світ стоїть на межі нової світової війни. Російська агресія проти України (2014–2025 рр.) стала не лише політичним конфліктом, але й духовним судом над людством. Це війна, яка оголила лицемірство цивілізації, що звикла говорити про мир, не захищаючи справедливість. У цей час Церква мала б бути пророчим голосом, що викриває зло, але Dilexi te (лат. «Я тебе полюбив») не містить навіть натяку на осуд агресора чи слова підтримки українського народу, який страждає. Це мовчання на тлі страждання світу стає знаком фарисейства — зовнішньої побожності без істинного служіння.
- «Бо коли Я голодував, ви нагодували Мене; коли мав спрагу, ви напоїли
Мене; коли був подорожнім, ви прийняли Мене» (Мт. 25:35) [3].
На тлі мільйонів убитих і вигнаних папські тексти про «любов до вбогих» звучать як ритуальні промови, що не торкаються ран людства. Любов, яка не стає дією, перестає бути любов’ю. А Церква, що боїться називати зло — втрачає благодать. Ми всі несемо частку відповідальності за цю тишу, коли мовчимо перед обличчям неправди.
Православна відповідь: істина як дія
Україна сьогодні є живим свідченням того, що істина — це не слово, а жертва. Наш народ платить кров’ю за право називати зло своїм іменем. Православна Церква України у ці часи свідчить правду не деклараціями, а служінням — поруч із воїнами, біженцями, сім’ями загиблих. Вона стоїть із тими, хто плаче, і підтримує тих, хто падає, утішає серця, дарує молитву і надію.
- «І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить» (Ів. 8:32) [3].
Саме ця духовна свобода і є справжньою любов’ю — не сентиментом, а вірністю Христові та свідченням Його Істини. Молитва, спільність, доброта і правда — ось те, що може зцілити серце людини навіть у темряві війни.
Між словом і правдою: поклик до оновлення
Dilexi te (лат. «Я тебе полюбив») — це звучить гарно й проникливо, але не є відповіддю на духовну кризу. Це радше свідчення про те, що Церква стоїть на роздоріжжі між словом і правдою. Можна безкінечно говорити про любов, але не любити. Можна писати про мир, але не мати мужності засудити війну й агресора. Без живої дії любові навіть найкрасивіші цитати Святого Письма звучать порожньо й не оживляють людські душі, не дають справжнього духовного життя.
Христос не писав енциклік (лат. «циркулярних листів») — Він ішов на Голгофу, приносячи Себе в жертву за спасіння світу. І тільки той, хто має мужність іти за Ним — у вірності, свідченні й відстоюванні Істини — має право говорити від Його Імені.
Справжнє оновлення Церкви починається там, де слово стає життям, а любов — ділом правди. І воно починається з кожного з нас — з нашої щирості, віри, готовності служити і нести правду в щоденних вчинках. Тільки правда і любов, втілені у вчинках, здатні повернути людству віру в добро і силу Божої Істини.
Список електронних джерел
- Vatican.va: Apostolic Exhortation Dilexi te (англ. «Апостольське повчання “Я тебе полюбив”») (Pope Leo XIV, 2025) — https://www.vatican.va/content/leo-xiv/en/apost_exhortations/documents/20251004-dilexi-te.html
(дата доступу 11.10.2025). - AP News: «Pope Leo condemns economies that marginalize the poor while the wealthy live in a bubble of luxury» (англ. Папа Лев засуджує економіки, які маргіналізують бідних, поки багаті живуть у бульбашці розкоші) — https://apnews.com/article/fb63ece4f0c302c7a321a09da52374ac (дата доступу 11.10.2025).
- Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту (у перекладі митрополита Іларіона Огієнка), Східноєвропейська гуманітарна місія, Відень, 2023. – 1408 с.
- Vatican News: «Pope Leo XIV: Faith cannot be separated from love for the poor» (англ. «Папа Лев XIV: Віра не може бути відокремлена від любові до бідних») (09.10.2025) — https://www.vaticannews.va/en/pope/news/2025-10/pope-leo-faith-cannot-be-separated-from-love-for-the-poor.html
(дата доступу 11.10.2025).
