Єпископ Віктор Бедь відслужив подячний молебень до 105-тої річниці Всенародного з’їзду українців Закарпаття (21.01.1919), на якому було ухвалено рішення про возз’єднання краю з Соборною Україною

21 січня 1919 року, на виконання звернення народних зборів українців у м. Сигот від 18 грудня 1918 року, ініційованого українцями Мармарощини на чолі з М. Бращайком, С. Клочураком, Ю. Чучкою та  М. Долинаєм, у м. Хуст відбувся Всенародний з’їзд українців Закарпаття, на якому було ухвалено історичне рішення, – про возз’єднання краю з Соборною Україною.

З цієї історичної події, Преосвященніший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, президент Карпатського університету імені Августина Волошина, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, почесний голова Закарпатської крайової організації Народного Руху України, підчас молитовного вшанування 105-тої річниці проголошення Гуцульської Республіки у Ясіня (08.01.1919) та 105-тої річниці проведення Всенародних зборів українців Закарпаття у Хусті (21.01.1919), у співслужінні представників духовенства Мукачівсько-Карпатської та Закарпатської єпархій ПЦУ і Мукачівської греко-католицької єпархії Римського понтифікату, в смт Ясіня Рахівського району, відслужили подячний молебень за мир і благополуччя в Україні, за національну і духовну єдність української нації, за перемогу українського народу і Українського війська над безбожними московськими путінсько-гундяєвськими окупантами і терористами в російсько-українській війні 2014 – 2024 рр., та за утвердження і розвиток Української Церкви.

Історична довідка:

21 січня 1919 року на Всенародний з’їзд українців історичного Закарпаття до Хуста прибуло 420 делегатів від 175  населених пунктів тогочасних комітатів краю: Мараморош (північно-східна частина краю, з адміністративним центром у Мараморош-Сігеті), Угоча (північно-східна частина краю, який межував з комітатом Мармарош на сході, комітатом Береґ на півночі та північному заході, а також Сатмарським комітатом на півдні, з адміністративним центром у Севлюші (на сьогодні – м. Виноградів), Береґ (в північно-східній частині краю, який межував з Королівством Галичини та Володимирії на півночі, комітатом Уж на заході, Саболцьким та Сатмарським комітатами на півдні Королівства Угорщини, а також Мараморошським та Угочанським комітатами на сході краю, з адміністративним центром у м. Берегове), Уг (в північно-східній частині краю, який межував з Королівством Галичини та Володимирії на півночі, з комітатом Земплін на заході, Березьким комітатом на сході та Саболцьким — на півдні, з адміністративним центром в м. Ужгород),  Земплин (в північно-східній частині краю, який межував з Королівство Галичини та Володимирії на півночі, Шарошським комітатом на заході, комітатами Сабольч і Боршод Королівства Угорщини на півдні, Абауй-Торна на південному заході та Ужанським комітатом на сході, з адміністративним центром у м. Шаторолйоуйгей), Шариш (в північно-східній частині краю, що межував з Королівством Галичини та Володимирії на півночі, комітатом Спиш на заході, Абауй-Торна на півдні, а також Земплинським комітатом на сході, з адміністративним центром у м. Пряшів), Спіш (в північно-східній частині краю, що межував з Королівством Галичини та Володимирії — на півночі, комітатом Ліпто на заході, комітатами Гемер-Кішхонт та Абауй-Торна на півдні, а також Шароським комітатом на сході, з адміністративним центром у м. Левоча) і Абауй-Торна (у західно-південній частині краю, що межував на півночі з комітатами Шариш і Сепеш, на сході та півдні – із Земплін, а на заході – з Торною и Боршодом, з адміністративним центром у м. Каша (на сьогодні – м. Кишице)) та близько тисячі гостей з навколишніх сіл. Практично всі виступаючі вимагали возз’єднання з Соборною Україною. У прийнятій одноголосно резолюції проголошувалося: «Всенародний Конгрес Угорських Русинів з дня 21 січня 1919 року ухвалює з’єднати комітати: Мараморош, Угоча, Берег, Уг, Земплин, Шариш, Спіш і Абауй-Торна з Соборною Україною, просячи, щоб нова держава при виконанні цієї злуки узгляднила окремішнє положення угорських русинів» (Енциклопедія історії України // Всенародні збори угорських русинів у Хусті).

Пресслужба МКЄ ПЦУ