ТОП новини

До 3-х роковин упокоєння Блаженійшого Митрополита Володимира (Сабодана). З архіву єпископа Віктора (Бедь)

p 27883 1 newsmiddle copyІнтерв'ю від 03 липня 2014 року, за два дні до упокоєння Блаженнійшого Володимира (Сабодана), Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УПЦ МП.

Архімандрит Віктор (Бедь): «…я дякую Господу Богу за те, що я мав честь працювати під безпосереднім керівництвом Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана)»

– Отче Вікторе, 19 червня відбулося засідання Священого Синоду Української Православної Церкви, на якому було ухвалено рішення щодо зняття вас із ректорства Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія УПЦ та Уповноваженого УПЦ з питань вищої світи і науки в зв'язку з ліквідацією цієї посади (журнал № 25). З цього приводу ви дали коментар, що і надалі залишаєтесь ректором академії. Чи не є це непокорою рішенню Священного Синоду УПЦ?

– Ця ситуація не має ніякого непорозуміння чи протистояння. Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив рішення в межах своїх статутих повноважень, а саме ліквідував службу Уповноваженого Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки та провів заміну ректора релігійної організації, Ужгородської української богословської академії УПЦ, з подальшою її реорганізацією. Жодних заперечень з мого боку щодо цих рішень у мене немає і не може бути. Призначення мене на посаду Уповноваженого Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки (2011–2014 рр.), як і ректора Ужгородської української богословської академії УПЦ як релігійної організації (2004–2014 рр.) було здійснено безпосередньо Блаженнійшим Володимиром (Сабоданом), Митрополитом Київським і всієї України, Предстоятелем Української Православної Церкви. Саме в підпорядкуванні Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана) я виконував свої обов'язки, перебуваючи на службі в Українській Православній Церкві. На сьогодні, за станом здоров'я, Блаженнійший Митрополит Володимир (Сабодан) відійшов від безпосереднього керівництва Українською Православною Церквою. У призначеного місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри митрополита Онуфрія (Березовського) та керуючого справами митрополита Антонія (Паканича) свої бачення щодо подальшого реформування та розвитку богословської освіти в Церкві, тож немає нічого дивного в тому, що за їх рекомендаціями Синод ухвалив вище зазначені рішення. Тим паче, як вам відомо, мою відкриту діяльність, яку я здійснював з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана) щодо українізації Церкви, активізації дій щодо подолання розділення православних в Україні, зближення і об'єднання УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ та утвердження єдиної, помісної, автокефальної Православної Церкви в Україні вкрай критично оцінюють у Московській патріархії Російської Православної Церкви, в духовно-організаційній єдності з якою перебуває Українська Православна Церква.

Що ж до питання мого подальшого ректорства в Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія (2001 – по сьогодні) як вищого навчального закладу системи МОН України, а не релігійної організації УПЦ (2004–2014 рр.), то я дійсно і надалі залишаюсь її керівником, позаяк академія продовжує свою богословську освітньо-наукову діяльність. Але з цього питання слід внести ясність для тих, хто не може розрізнити статуси релігійної організації УПЦ та вищого навчального закладу системи МОН України.

У 2001 році мною як фізичною особою, з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана), було створено вищий навчальний заклад «Українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія», ректором якого я і був призначений згідно з рішенням засновника.

30 січня 2002 року Блаженнійший Митрополит Володимир (Сабодан) благословив мене, на базі створеної мною Української богословської академії ім. святих Кирила і Мефодія, провести перший набір студентів за спеціальністю «Богослов'я (теологія) » з метою підготовки богословських кадрів для Української Православної Церкви та поставив завдання подолати законодавчу дискримінацію щодо невизнання державою дипломів духовних шкіл. Відповідно, з початку своєї богословсько-освітньої та наукової діяльності, академія впровадила в навчально-виховний процес досягнення, стандарти та нормативи як духовних шкіл Православних Церков, так і вітчизняної та закордонних вищих шкіл, зокрема і міжнародного Болонського процесу в галузі освіти та науки. Якщо пригадуєте, то нашу академію за це тривалий час критикували в церковних колах РПЦ (МП), але нині всі духовні школи як УПЦ (МП), так і РПЦ (МП) перейшли саме на започатковані нами в 2002 році стандарти (зокрема, щодо впровадження підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями баклавра, магістра, доктора).

29 грудня 2003 року Священний Синод УПЦ (журнал № 33) ВИЗНАВ (а не створив) Українську богословську академію ім. святих Кирила і Мефодія вищим духовним навчальним закладом УПЦ під назвою Ужгородська українська богословська академія ім. святих Кирила і Мефодія. При цьому Священний Синод УПЦ, 29 грудня 2003 року, не призначав мене ректором академії (таке рішення ніколи не приймалось Синодом), оскільки засновником визнаної академії виступав особисто я, як фізична особа, і на той час уже посідав посаду ректора. Натомість, на підставі рішення Священного Синоду УПЦ від 29.12.2003 р. про визнання діючої УУБА вищим духовним навчальним закладом, Блаженнійший Митрополит Володимир видав свій Указ за № 1313/1 про призначення мене ректорам УУБА в її частині як релігійної організації УПЦ (на той час я іще навіть не перебував у духовному сані), а в подальшому було здійснено і додаткову реєстрацію Статуту релігійної організації – Ужгородської української богословської академії УПЦ, яка, правда, ніколи не мала своєї власної матеріально-технічної бази, церковного чи будь-якого іншого фінансування, окремого (відокремленого) штатного розпису і т.п., оскільки базувалась на основі Карпатського університету (первинна назва – Українська богословська академія).

На базі УУБА (яку з метою уникнення дублювання назв, з часом, було переіменовано в КаУ), з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана), з часом було створено духовно-навчально-науковий комплекс УПЦ та МОН України «Ужгородська українська богословська академія ім. святих Кирила і Мефодія – Карпатський університет ім. Августина Волошина», завдяки якому було забезпечено видачу майбутнім богословам двох дипломів: державного та церковного зразків. Базою для розвитку комплексу виступала і виступає матеріально-технічна база Карпатського університету (первинна назва – Українська богословська академія). Наразі Ужгородська українська богословська академія, як структурний підрозділ Карпатського університету – вищого навчального закладу системи МОН України, а не релігійна організація УПЦ, і надалі залишається у складі університету та продовжує підготовку фахівців з вищою освітою за напрямом «Богослов'я (теологія) ». Разом УУБА – КаУ і надалі складають єдиний духовно-навчально-науковий комплекс, ректором якого, зокрема, як УУБА, так і КаУ, я залишаюсь. Бо в частині управління УУБА – КаУ як вищим навчальним закладом системи МОН України, Священний Синод УПЦ жодними повноваженями ніколи не наділявся і рішення щодо визначення персонального складу керівництва вишу Священним Синодом УПЦ ніколи не ухвалювались, як не ухвалювались і 19 червня 2014 року.

– Тобто Священний Синод УПЦ у 2003 році тільки визнав раніше створену Ужгородську українську богословську академію вищим духовним навчальним закладом Української Православної Церкви, а не створив її?

– Про створення Ужгородської української богословської академії Священний Синод УПЦ ніколи рішення не приймав, або ж мені про нього не відомо. Синод УПЦ 29 грудня 2003 року, журал № 33 (вже після фактичної дворічної богословсько-овітньої діяльності академії), з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана), тільки визнав створену мною в 2001 році Українську богословську академію, світський вищий навчальний заклад, зокрема, і вищим духовним начальним закладом УПЦ під назвою Ужгородська українська богословська академія.

– Чи не означає це, що на території Закарпаття буде діяти і Ужгородська українська богословська академія як релігійна організація УПЦ?

– Щодо подальшої діяльності та розвитку УУБА, як релігійної організації та структурного підрозділу УПЦ, з окремою юридичною особою, матеріально-технічною базою, штатним розписом, окремим набором вихованців і т.п., то тут Священний Синод УПЦ має всі права ухвалювати чи не ухвалювати рішення щодо подальшого розвитку чи реорганізації такого богословсько-освітнього проекту та призначати і звільняти з посади ректора (керівника) будь-яку особу, зокрема і Високопреосвященнійшого Федора (Мамасуєва), архієпископа Мукачівського і Ужгородського. Такий досвід уже є: на Закарпатті вже тривалий час діє подібна релігійна організація та структурний підрозділ Мукачівської єпархії УПЦ – Мукачівське духовне училище, яке базується в м. Іршаві (колишня назва – Ком'ятське духовне училище Хустської єпархії).

– Чи відбулась передача документації Ужгородської української богословської академії УПЦ як релігійної організації від вас владиці Федору (Мамасуєву), архієпископу Мукачівському і Ужгородському?

– Наразі ведеться підготовка до такої передачі, відбулись перемовини між мною та владикою Федором (Мамасуєвим). Жодних непорозумінь між нами, як ректорами в ході зустрічі не виникло. Наші відносини і надалі залишаються дружніми та в дусі братерської любові у Христі. Однак сам процес передачі відповідної документації трохи затягнувся через те, що донині від канцелярії Київської Митрополії УПЦ (керуючий справами митрополит Антоній (Паканич) на мою адресу не надіслано і мені не передано жодного офіційного витягу з рішення Священного Синоду УПЦ від 19 червня 2014 року (журнал № 25) та відповідних Указів місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри (митрополит Онуфрій (Березовський) стосовно мене особисто та кадрових заміщень у зазначеній релігійній організації. Без отримання таких документів юридично неможливо завершити передачу належної документації та оформити це відповідим актом.

– Після рішення Священного Синоду УПЦ від 19 червня ц.р. ви і надалі залишаєтесь на службі в Українській Православній Церкві, що перебуває в духовно-організаційній єдності з Московським патріархатом (Російською Православною Церквою)?

– Як православний і архімандрит Елладської Православної Церкви, я назавжди залишають у духовній та братській єдності з усіма своїми братами і сестрами, які належать до будь-якої Православної Церкви, зокрема і рідної мені Української Православної Церкви. Але в частині адміністративного підпорядкування та виконання послухів (доручень), після звільнення мене із посади ректора релігійної організації – Ужгородської української богословської академії УПЦ та Уповноваженого УПЦ з питань вищої освіти і науки, моє перебування на офіційній службі в УПЦ закінчено, і всі подальші офіційні взаємовідносини базуються на засадах братерської любові, взаємоузгодження дій та реалізації взаємоузгоджених проектів.

– Якщо коротко, як ви стали кліриком Елладської Православної Церкви?

– Питання прийняття чернецтва, визначення часу та місця чернечого постригу – справа чисто особиста і богоугодна, яка, даруйте, не виноситься на розгляд та обговорення майданів чи навіть співбратів по вірі... Тож утримаюсь від викладу причин та внутрішніх спонукань, які стали головними рушійними і духовними силами у моєму виборі.
Та про хронологію цієї доленосної події у моєму житті коротко можу розповісти. В кінці грудня 2009 року Блаженнійший Володимир (Сабодан), Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УПЦ, письмово задовільнив моє прохання та благословив на прийняття чернечого постригу на батьківщині рівноапостольних Кирила і Мефодія (ім'я яких носить мною очолювана академія) в м. Салоніки та в лоні Елладської Православної Церкви (Греція). На початку 2010 року було проведено відповідні міжцерковні погодження та письмово оформлено відпускні документи, які особисто підписав Предстоятель Української Православної Церкви.

20 березня 2010 р. в монастирі святої Феодори м. Салоніки (Греція), Святійший Анфім, митрополит Фессалонікійський, здійснив наді мною чернечий постриг з іменем ієромонаха Віктора та пізніше возвів у архімандрити.

Надалі, згідно з відпускною грамотою Блаженнійшого Митрополита Володимира (Сабодана), мене було зараховано до кліру Елладської Православної Церкви, з наданням благословення на здійснення місіонерської, освітньої, наукової і священицької діяльності в Україні. Після прийняття мною чернечого постригу та возведення в архімандрита в лоні Еллдаської Православної Церкви, Блаженнійший Володимир благословив мене і надалі провадити на канонічній території УПЦ місіонерську, освітню, наукову та священицьку діяльність, зокрема з перебуванням і на службі в УПЦ, та на посадах ректора УУБА – КаУ та Уповноваженого УПЦ з питань вищої освіти і науки.

Наразі я як архімандрит приписаний до монастиря рівноапостольних Кирила і Мефодія в м. Лангада і є офіційним кліриком Лангадської митрополії Елладської Православної Церкви (Греція), яка перебуває й у подвійному підпорядкуванні Всесвятійшого Партіарха Константинопольського (так само, як у такому ж подвійному підпорядкуванні перебуває і Фессалонікійська митрополія ЕлПЦ).

– А практика прийняття чернечого постригу за межами своєї батьківщини, вона нова чи традиційна?

– Церква Христова не має земних кордонів. Тож і прийняття чернечого постригу за межами своєї земної батьківщини не є чимось новим чи недопустимим. Це справа особистого вибору. Так, за межами України чернечий постриг прийняли чимало ченців УПЦ, нині діючі настоятелі монастирів, архієреї, зокрема, і члени Священного Синоду УПЦ, наприклад: митрополити Онуфрій (Березовський) – 18.03.1971 року в Троїце-Сергієвій Лаврі (м. Сергієв Посад, Підмосков'я, Російська Федерація), Агафангел (Саввін) – 02.04.1965 року в Троїце-Сергієвій Лаврі (м. Сергієв Посад, Підмосков'я, Російська Федерація), Антоній (Паканич) – 04.01.1994 року в Троїце-Сергієвій Лаврі (м. Сергієв Посад, Підмосков'я, Російська Федерація) та інші.

01

Переклад:

Республіка Греція
Фессалонікійська митрополія
Монастир святої Феодоріки
Ermu, 34 54624 Thessaloniki,
Tel.: 2310-220-020
№ прот: D.Y. Салоніки 22.03.2010
Посвідчення
Відповідно до наших даних, стверджуємо, що Високопреподобний архімандрит Віктор Бедь був пострижений у чернецтво 20 березня 2010 року в нашому монастирі святої Феодоріки в Салоніках, зведений в сан архімандрита належним чином Всесвятійшим Митрополитом Фессалонікійським Анфімом і має дозвіл на місіонерську діяльність в Київській митрополії та в Православній богословській академії ім. свв. Кирила і Мефодія в місті Ужгороді.
Посвідчення видано за місцем вимоги.
Засвідчую
Настоятель монастиря
Печать, Підпис
Архімандрит Іоанн Тассіас
Та братія зі мною у Христі

002

Переклад:

Республіка Греція
Митрополія
Лангади, Літіси і Рентіни
Номер протоку 906, м. Лангадас,
27. 10. 2013 р.
Тема: «Надання дозволу»
Цим нашим документом надаємо Високопреподобному архімандриту Віктору Бедь, клірику Митрополії Лангади, Літіси і Реніти, відповідний дозвіл та благословення вирушити в Україну та інші країни з метою служіння на ниві місіонерства та навчительства.
Доброзичливець
Митрополит
Печать, підпис
Лангади, Літіси і Рентіни Іоанн

– Як ви бачите подальше своє служіння Церкві Христовій та свою богословську освітньо-наукову діяльність в Україні?

– Найперше, я дякую Господу Богу за те, що з 2001 року понині я мав честь працювати під безпосереднім керівництвом видатного українця, першосвятителя Блаженнійшого Володимира (Сабодана), Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УПЦ в ім'я Православної Церкви в Україні, українського народу і Української держави (яку особисто, як народний депутат України 1-го скликання, разом із іншими нардепами, будучи членом антикомуністичної опозиції, проголосив 24 серпня 1991 року). При цьому я і надалі як священнослужитель-архімандрит, освітянин, науковець і громадський діяч маю намір працювати безпосередньо в Україні та в тому напрямі, на який мене свого часу благословив духовний батько Блаженнійший Митрополит Володимир (Сабодан), а саме в ім'я України, української нації та Церкви Христової на шляху до подолання розділення православних в Україні та утвердження єдиної, помісної, автокефальної Української Православної Церкви.

Ужгородська Українська богословська Академія імені святих Кирила та Мефодія, як вищий првославний Богословський навчальний заклад і надалі буде функціонувати і розвиватися в складі Карпатського університету за класичною міжнародною та відчизняною університетською організаціно правовою формою в системі Міністерства освіти і науки Укрїни. При цьому зберігаючи партнерські відносини з Православними Церквами як в Україні, так і за її межами.

Розмовляв Ігор ТОКАЧ,
спеціально для газети «Срібна Земля»

hhgКаУ реклама 16

Публікації

До 3-х роковин упокоєння Блаженійшого Митрополита Володимира (Сабодана). З архіву єпископа Віктора (Бедь)

До 3-х роковин упокоєння Блаженійшого Митрополита Володимира (Сабодана). З архіву єпископа Віктора (Бедь)

17 липня 2017|Super User - avatar Super User|Hits:114

Інтерв'ю від 03 липня 2014 року, за два дні до упокоєння Блаженнійшого Володимира (Сабодана), Митрополита Київ...

Олександр Духнович – великий борець за національну свободу та ідентифікацію карпатоукраїнців (карпаторуських) на Закарпатті в ХІХ ст.

Олександр Духнович – великий борець за національну свободу та ідентифікацію карпатоукраїнців (карпаторуських) на Закарпатті в ХІХ ст.

31 березня 2015|Super User - avatar Super User|Hits:4622

30 березня 2015 року виповнилось 150 років з дня смерті великого будителя карпатоукраїнців (карпаторуських, ру...

Роздуми: до якої церкви повинні належати українці в Україні…

Роздуми: до якої церкви повинні належати українці в Україні…

25 березня 2015|Super User - avatar Super User|Hits:4633

Завдячуючи чужинським політичним та церковним центрам, Україна і українці умисно були втягнуті у вікове церков...

Ідеї Шевченка про Бога і націю

Ідеї Шевченка про Бога і націю

28 лютого 2013|Super User - avatar Super User|Hits:4756

Майже тридцять п'ять років панування Москви на Україні виховали багато духовних яничар і між наддніпрянцями, і...