ТОП новини

Конференція в УжНУ обговорила актуальні питання створення першої Чехословацької Республіки та національного самовизначення українців Карпатської України (1918 – 1939)

DSC 135118 жовтня 2018 року в Ужгородському національному університеті, за участі українських, словацьких та чеських науковців, представників дипломатичного корпусу Словаччини та Чехії, громадських організацій та засобів масової інформації було проведено пленарне засідання міжнародна наукової конференція «Утворення першої Чехословацької Республіки та її вплив на долю народів Центрально-Східної Європи», приурочене до 100-річчя проголошення першої Чехословацької Республіки.


Організаторами наукового заходу виступили факультет історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету, центр історичних студій з богемістики та словакістики УжНУ, Генеральне консульство Словацької Республіки та Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові.
З вітальним словом до учасників звернулася проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних відносин, доктор політичних наук УжНУ, професор Мирослава Лендьел, яка наголосила: «1918 рік був важливий для долі всієї Європи, зокрема, для центрально-європейського регіону, адже саме тут після завершення Першої світової війни була переформатована карта Європи, створено національні держави, у тому числі й Чехословаччину, яка вплинула на розвиток нашого регіону. Для Закарпаття це була школа демократії, повноцінного громадянського суспільства, ці роки були значимими з точки зору розвитку культури».
Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Мірослав Мойжіта, вітаючи учасників конференції, зазначив: «Я дуже ціную те, що ваша інтелектуальна еліта, історики дуже пильно досліджують час першої Чехословацької Республіки. Та доба мала як позитивний досвід, так і такий, який має бути уроком для наступників. Упевнений, що вивчення історії доби 20-30-х років минулого століття може нам всім допомогти у вирішенні багатьох сучасних питань та викликів. Тому бажаю учасникам конференції багато добрих, слушних думок та ідей».
Пленарне засідання конференції розпочалася із виступу декана факультету історії та міжнародних відносин, доктора історичних наук, професора УжНУ Івана Вовканича, який проаналізував процес створення першої Чехословацької Республіки у 1918 році в контексті тогочасних міжнародних відносин та діяльності політичних діячів, передусім-першого чехословацького президента Томаша Гарика Масарика.
Участь у конференції взяли і науковці Карпатського університету імені Августина Волошина, зокрема, з доповіддю на тему «Питання національного самовизначення українців Карпатської України в контексті державного будівництва Чехословацької Республіки (1918 – 1939)» виступив єпископ Віктор Бедь, доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор.
У своєму виступі Віктор Бедь звернув увагу на те, що «…створення першої Чехословацької Республіки було важливим кроком у вирішені питання національного самовизначення і державного будівництва для чехів та словаків у період після Першої світової війни та розпаду Австро-Угорської імперії, але поряд із цим, за участі Західноєвропейських держав, найперше країн Антанти, і інтересах Польської Республіки, Королівства Румунії та новопроголошеної Чехословацької Республіки в 20-х – 30-х роках минулого століття було проігноровано і порушено міжнародне право на національне самовизначення та входження до складу єдиної Соборної Держави України українців Західноукраїнської Народної Республіки (Галичини, Закарпаття та Буковини), проголошеної 19 жовтня 1918 року, яка (згідно Акту Злуки від 22 січня 1919 року) об’єдинилися із Українською Народною Республікою.
Приєднання історичної території Закарпаття (на підставі рішення Сен-Жерменського мирного договору від 10 вересня 1919 року), до складу Чехословацької Республіки відбулось всупереч політичної волі на національне самовизначення українців нашого краю та бажання жити у своїй єдиній Соборній Державі Україні, яке було неодноразова і масово проголошено в жовтні 1918 – січні 1919 рр. (зокрема, Стара Любовна – 08.11.1918 р., Ясіня – 08.11.1918 р., Хуст – 10.11.1918 р., Бардієво – 17.11.1918 р., Свидник – 29.11.1918 р., Стропкове – 30.11.1918 р., Лаборці – 02.12.1918 р., Свалява - 08.12.1918 р., Сигот – 18.12.1918 р., Ясіня – 08.01.1919 р., Хуст – 22.01.1919 р.) та в умовах міжнародного тиску західноєвропейських держав, а також фактичної окупації тогочасного Закарпаття, заселеноого споконвічно українцями (русинами в термінології Австро-Угорської імперії) військами Чехословацької Республіки та Королівства Румунії.
Не зважаючи на те, що Чехословацька Республіка, згідно умов міжнародного договору, була зобов’язана невідкладно надати широку адміністративно-територіальну автономію для українців Закарпаття (29.01.1920 – 25.10.1938 рр. під назвою Підкарпатська Русь, 26.10.1938 – 28.10.1944 рр. – Карпатська Україна), її політичне керівництво, парламент, уряд, президенти Томаш Масарик (на посаді: 1918 – 1935 рр.) та Едгар Бенеш (на посаді: 1935 - 1939) безпідставно не вирішували дане питання впродовж понад 19 років. 
Рішення про реалізацію свого міжнародного права на адміністративно-територіальну автономію в складі Чехословацької Республіки українці Карпатської України отримали від політичної влади Праги тільки в перших числах жовтня 1938 року і то під фактичним і несприятливим міжнародним тиском. Що в умовах назрівання Другої світової війни та наявної загрози втрати державної незалежності самої Чехословацької Республіки, для українців нашого краю було дуже і дуже запізно та призвело до цілого ряду негативних наслідків.
А саме:
1. У період з 1919 по 1938 рр. українці Закарпаття під політичною владою Чехословацькою Республіки, фактично не допускались до перших керівних посад у владі краю.
2. За результатами Мюнхенської угоди від 30 вересня 1938 року та Першого Віденського арбітражу від 02 листопада 1938 року, Карпатська Україна втратила свої південні родючі землі та міста Ужгород, Мукачево, Берегово, Севлюш, які були передані Королівству Угорщини та нею анексовані (окуповані) 02 листопада 1938 року, оскільки не змогла виступити суб’єктом міжнародного права.
3. Ненадання Чехословацькою Республікою автономії Карпатській Україні впродовж 1919 – 1938 рр. позбавило українців нашого краю (в умовах майбутньої військової агресії Королівства Угорщини в березні 1939 – жовтні 1944 рр.) належним чином сформувати і мати власні боєздатні воєнізовані підрозділи та поліцію для відбиття окупації, а також виступати повноправним суб’єктом міжнародного права по захисту своїх національних прав.
4. На період розпаду Чехословацької Республіки 14 березня (проголошення незалежності Словаччини) та 15 березня 1939 року (проголошення німецького протекторату в Чехії) Карпатська Україна опинилась один на один із військовим агресором – профашистським режимом Королівства Угорщини та зазнала поразки в цьому окупаційному протистоянні, не зважаючи на проголошення своєї державної незалежності Соймом краю 15 березня 19139 року в м. Хусті за наслідками мадярської окупації Карпатської України в 1938/1939 – 1944 рр. понад 200 000 наших співвітчизників, мешканців Закарпаття, були піддані політичним репресіям, а біля 150 000 із них – були убитими, закатованими та знищеними в концтаборах. Серед них-українці, євреї, роми.
5. В умовах поетапної анексії, а відтак і відкритої військової агресії Королівства Угорщини проти Карпатської України в 1938/1939 - 1944 рр., Чехословацька Республіка (1918 – 1939) та її окремі державні утворення, (Чехія (1939 – 1944) та Словакія (1939 – 1944)), не змогли дієво та належним чином захистити національні права українців Карпатської України та її територіальну цілісність.
6. Окрім того, в наслідок невдалої зовнішньої і внутрішньої політики Чехословацької Республіки в 1918 – 1938 рр., яка не завжди враховувала та захищали політичні права української нації Карпатської України, українцями нашого краю було втрачено за ці роки і, як наслідок, в повоєнні роки Другої світової війни, значні території історичних земель Закарпаття разом із українським населенням, а саме: в районі Мараморош-Сиготу (наразі належить Румунії), в районі Пряшева, Шаріша, Земпліна (наразі належить Словаччині), в районі Спіша (наразі належать Словаччині та частково Польщі) та Абауй-Торна (наразі належить Словаччині та частково Угорщині).
Одночасно із цим слід зазначити, що після важких умов перебування нашого краю під владою Королівства Угорщини в 1867 – 1918 рр., (як суб’єкта Австро-Угорської імперії_, та вияву тоталітаризму з боку угорської політичної влади по відношенню до українців (русинів) Закарпаття протягом зазначеного історичного періоду, входження Карпатської України (Підкарпатської Русі) до складу Чехословацької Республіки в 1919 – 1939 рр. виявилось більш сприятливим для захисту національних прав українців та демократичнішим щодо забезпечення конституційних прав та свобод людини, що сприяло піднесенню та розвитку усіх галузей політичного, суспільного та економічного життя в нашому краї.
Тож слід пам’ятати, що тільки національно і духовно об’єднана українська нація в рамках своєї єдиної Соборної Держави України, яка має багату власну багатотисячолітню історію національного, державного, культурного і церковного будівництва, може належним чином гарантувати і захистити нас, українців, у власних правах на гідне і безпечне життя, міжнародні та конституційні права людини і громадянина, а також міжнародне право на власне національне самовизначення, утвердження своєї Держави України та Української Церкви.» - наголосив доповідач.
У ході конференції, після заслуховування доповідей, відбулась плідна наукова дискусія.
Міжнародна наукова конференція пройшла на високому науковому рівні та за результатами її роботи планується видання наукового збірника.

Прес-служба КаУ

 


hhgКаУ реклама 16

Публікації

До 3-х роковин упокоєння Блаженійшого Митрополита Володимира (Сабодана). З архіву єпископа Віктора (Бедь)

До 3-х роковин упокоєння Блаженійшого Митрополита Володимира (Сабодана). З архіву єпископа Віктора (Бедь)

17 липня 2017|Super User - avatar Super User|Hits:733

Інтерв'ю від 03 липня 2014 року, за два дні до упокоєння Блаженнійшого Володимира (Сабодана), Митрополита Київ...

Олександр Духнович – великий борець за національну свободу та ідентифікацію карпатоукраїнців (карпаторуських) на Закарпатті в ХІХ ст.

Олександр Духнович – великий борець за національну свободу та ідентифікацію карпатоукраїнців (карпаторуських) на Закарпатті в ХІХ ст.

31 березня 2015|Super User - avatar Super User|Hits:5766

30 березня 2015 року виповнилось 150 років з дня смерті великого будителя карпатоукраїнців (карпаторуських, ру...

Роздуми: до якої церкви повинні належати українці в Україні…

Роздуми: до якої церкви повинні належати українці в Україні…

25 березня 2015|Super User - avatar Super User|Hits:5725

Завдячуючи чужинським політичним та церковним центрам, Україна і українці умисно були втягнуті у вікове церков...

Ідеї Шевченка про Бога і націю

Ідеї Шевченка про Бога і націю

28 лютого 2013|Super User - avatar Super User|Hits:5888

Майже тридцять п'ять років панування Москви на Україні виховали багато духовних яничар і між наддніпрянцями, і...