Panel1

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetuer adipiscing elit. Aenean commodo ligula eget dolor. Aenean massa. Cum sociis natoque penatibus et magnis dis parturient montes, nascetur ridiculus mus. Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem. Nulla consequat massa quis enim. Donec pede justo, fringilla vel, aliquet nec

Panel2

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetuer adipiscing elit. Aenean commodo ligula eget dolor. Aenean massa. Cum sociis natoque penatibus et magnis dis parturient montes, nascetur ridiculus mus. Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem. Nulla consequat massa quis enim. Donec pede justo, fringilla vel, aliquet nec

Top Panel
ТОП новини

Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор (Бедь) відслужив літію за Героєм України Степаном Бандерою до 60-х роковин його убивства московським комуністично-радянським режимом

10461610201915 жовтня 2019 року, Преосвященніший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, голова Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ столітті, в кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного в м. Ужгороді, відслужив вечірню заупокійну літію за видатним українським політичним, державним та військовим діячем, багаторічним головою Організації українських націоналістів, борцем за національну і державну незалежність України, політично переслідуваним і репресованим польським (1932 – 1941), нацистсько-німецьким (1941 – 1944) і московським комуністично-радянським окупаційними режимами (1944 – 1959), Героєм України Степаном Андрійовичем Бандерою (01.01.1909, Старий Угринів Калуського повіту, Західноукраїнські землі під окупацією Австро-Угорської імперії та Королівства Польщі – 15.10.1959, Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччини) до 60-х роковин від дня його убивства агентом КПРС та московського КДБ комуністично-радянського Союзу РСР.

У молитві до Господа Бога владика Віктор просив прощення всіх земних провин, допущенних з власної волі чи під примусом небіжчиком, дарування його душі вічного спочинку та життя у піднебессі.

Біографічна довідка:

Степан Андрійович Бандера (01 січня 1909, с. Старий Угринів, Західноукраїнські землі під окупацією Австро-Угорської імперії та Королівства Польщі (нині Калуського району, Івано-Франківська область, Україна) — 15 жовтня 1959, Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина) — видатний український політичний, державний та військовий діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б.

Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, проголошеного у Львові. 5 липня 1941 року нацистсько-німецький окупаційний режим заарештував Степана Бандеру та піддав домашньому арешту, а з 15 вересня 1941 року він був ув’язнений в центральну Берлінську в'язницю. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері «Целленбау». У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію нацистів і на співпрацю не погодився.

Московський комуністично-радянський уряд Союузу РСР уповноважив КДБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив спецальний агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.

Степан Андрійович Бандера народився 1 січня 1909 року в галицькому селі Старий Угринів, на території королівства Галичини і Лодомерії Західноукраїнських земель, що перебували під окупацією Австро-Угорської імперії та Королівства Польщі. Його батько, Андрій Михайлович Бандера, був греко-католицьким священиком і походив з родини стрийських міщан-хліборобів Михайла і Розалії Бандер. Дружина Андрія Михайловича, Мирослава Володимирівна (1890—1922), в дівоцтві Глодзінська, була дочкою греко-католицького священика з Старого Угринова Володимира Глодзінського і його дружини Катерини. Степан був другою дитиною в сім'ї після старшої сестри Марти-Марії (1907—1982). Надалі в сім'ї народилося ще шестеро дітей: Олександр (1911—1942), Володимир (1913—2001), Василь (1915—1942), Оксана (1917—2008), Богдан (1921—1944?) і Мирослава (народилася і померла в 1922).

З дитинства С. Бандера був свідком відродження і будови Української держави. З листопада 1918 його батько був послом до парламенту Західноукраїнської Народної Республіки — Української Національної Ради — в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя Калущини.

У травні 1919 року під час наступу польських військ Степан (разом з усією родиною військового капелана УГА Андрія Бандери) був евакуйований до подільського містечка Ягольниці, де родина перебувала до вересня (батько у липні відступив разом з Галицькою Армією за Збруч). Дорогою до Ягільниці кілька днів родина о. Андрія проживала у домі родини Гафтковичів у м. Бучач.

У вересні або жовтні 1919 року Степан Бандера вступив до української гімназії в Стрию, де вчився до 1927 року. У третьому класі (від 1922 р.) він став учасником Пласту; у Стрию був у 5-му пластовому курені імені князя Ярослава Осмомисла, а після закінчення гімназії — в 2-му курені старших пластунів «Загін Червона Калина».

Весною 1922 р. від туберкульозу горла померла його мати.

У середині 1927 року Бандера успішно склав випускні іспити (матуру) в гімназії і вирішив поступати в Українську господарську академію в Подебрадах (Чехословаччина), проте польська влада відмовила в наданні молодій людині закордонного паспорта, і він був змушений на рік залишитися в Старому Угринові. У 1927–1928 роках Степан Бандера займався культурно-освітньою та господарською діяльністю в рідному селі (працював у читальні «Просвіти», провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове товариство «Луг» і належав до засновників кооперативів). При цьому керував організаційно-вишкільною роботою по лінії підпільної УВО в довколишніх селах.

У вересні 1928 року він переїхав до Львова і тут записався на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи, де вчився до 1933 року. Перед дипломним іспитом через політичну діяльність його було арештовано і ув'язнено.

У студентські роки брав активну участь в організованому українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював в бюро товариства Сільський Господар, що займався розвитком агрокультури на західних українських землях. З товариством «Просвіта» їздив по неділях та святах в поїздки в довколишні села Львівщини з доповідями та на допомогу в організації інших подій. У ділянці молодіжних і спортивно-руханкових організацій був активним передусім у Пласті, як член 2-го куреня старших пластунів «Загін Червона Калина», в Українському Студентському Спортовому Клубі (УССК), а деякий час теж у товариствах «Сокіл-Батько» і «Луг» у Львові. Займався бігом, плаванням, лещетарством, мандрівництвом. У вільний час залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не палив і не вживав алкогольні напої.

У 1932–1933 рр. виконував функцію заступника крайового провідника, а в середині 1933 р. був призначений крайовим провідником ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ. В липні 1932 р. Бандера з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (так звана Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після установчого конгресу). У 1933 р. брав участь в конференціях в Берліні і в Гданську.

Під керівництвом Бандери ОУН відходить від експропріаційних акцій і починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. У цей період ОУНівцями було здійснено три політичних вбивства, що отримали значний розголос: убивство шкільного куратора Гадомського, звинувачуваного у нищенні поляками українського шкільництва та полонізації; убивство Олексія Майлова, секретаря консульства СРСР у Львові, який був одночасно агентом ГПУ при НКВС — як протест проти Голодомору в Україні; та убивство Броніслава Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі, за керівництва якого польська влада провела криваві акції «пацифікації» (умиротворення) українців. Степан Бандера здійснював загальне керівництво замахами на Майлова і Перацького.

14 червня 1934 року, за день до убивства Броніслава Перацького Бандеру заарештувала, а потім ув'язнила польська поліція і він перебував під слідством у в'язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 року. З 18 листопада 1935 до 13 січня 1936 проходив Варшавський процес, на якому Бандера, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Бандеру засудили до смертної кари, яку замінено на довічне ув'язнення. Після того він сидів у в'язницях «Święty Krzyż» («Святий Хрест») коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Бересті до вересня 1939 року. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичним, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися, в'язні вийшли на волю.

У першій половині січня 1940 року Бандера прибув до Італії. Був у Римі, де станицею ОУН керував професор Євген Онацький. Там він зустрівся з своїм братом Олександром, який жив у Римі від 1933–1934, студіював і захистив докторат з політично-економічних наук, одружився і працював у нашій місцевій станиці.

Після вбивства радянським агентом Судоплатовим Євгена Коновальця Провід ОУН очолив полковник Андрій Мельник, соратник Коновальця з часів боротьби УНР та спільної праці в лавах УВО. У серпні 1939 року в Римі відбувся другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив Андрія Мельника на посаді голови ПУН. Проте група молодих націоналістів на чолі з Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем і була відірвана від діяльності Організації, почала домагатися від ПУН та його голови полковника Андрія Мельника зміни вичікувальної тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. У лютому 1940 року утворився «Революційний Провід ОУН» на чолі з Бандерою.

Через рік Революційний Провід ОУН скликав II Великий Збір ОУН, на якому одностайно обрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом ОУН-Б стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН-Б з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український легіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвою народами. Ця частина ОУН відома під назвою ОУН-революціонерів (ОУН-р) (пізніше — ОУН-СД, популярна назва бандерівці).

Перед вибухом німецько-радянської війни Бандера ініціює створення у Кракові Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність.

Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. Ця подія стала спробою «поставити перед фактом» керівництво Третього Рейху та змусити визнати українську боротьбу. Проте Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників». Як вислід — гітлерівці заарештували Бандеру після акту проголошення віднови Української Держави — 5 липня 1941. Якийсь час Провідник перебував у берлінській поліційній тюрмі на Принцреґентен-штрассе (також В. Стахів). У січні 1942 року разом з кількома соратниками з ОУНР потрапив до «Целленбау» — відокремленого бараку («бункеру») в концтаборі «Заксенгавзен», відомого місця утримування найбільш важливих в'язнів Райху та кращими умовами ув'язнення у порівнянні з умовами концтабору.

Степан Бандера і кілька інших провідних членів ОУН у вересні (чи грудні) 1944 р. звільнені нацистами з ув'язнення. Гітлерівці пробували приєднати до своїх сил ОУН-Б і УПА як союзників проти Москви. На чолі цього руху вони планували поставити генерала А. Власова. Після таємної наради (брали участь Бандера, Мельник, А. Лівицький, П. Скоропадський) таку гітлерівську пропозицію Степан Бандера відкинув. Також гітлерівцям поставили умову: зректись усіх претензій на українські землі, визнати повноважним органом влади України спеціальний комітет, який мав діяти окремо від «комітету народів Росії» А. Власова.

Одним зі співв'язнів провідника в бункері «Целленбау» був, зокрема, польський генерал Стефан Ровецький — головний командант Армії Крайової, з яким вони мали таємну розмову. Пізніше генерал писав своїм соратникам: «… вже зараз мусимо рахуватись з втратою наших східних земель на користь українців.»

На Крайовій ширшій нараді Проводу ОУН-Б на Українських Землях у лютому 1945 р., що була трактована, як частина Великого Збору ОУН-Б, обрано нове Бюро Проводу в такому складі: Бандера, Шухевич, Стецько. Цей вибір підтвердила Конференція ЗЧ ОУН-Б 1947 р. і тоді Степан Бандера став знову Головою Проводу всієї ОУН-Б. Як Провідник ОУН-Б, Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви. Він інтенсивно організує крайовий зв'язок і бойові групи ОУН-Б, які втримують контакт з Краєм постійно аж до його смерті.

У 1948 році в Закордонних Частинах ОУН-Б утворюється опозиція, якій Степан Бандера протиставився в площині ідейній, організаційній і політичній. Він категорично виступає проти ідей демократизації ОУН та відмови від авторитарних, тоталітарних методів у її діяльності. Посилаючись на твердження опозиції, що ідеологія і програма ОУН не витримали проби життя в зустрічі з настроями цілого українського народу, Бандера заперечив її погляди як невірні і на тому тлі розвинув теорію подвійної політичної програмовості ОУН — одна програма, за його твердженням, мала б бути призначена для членства і прихильників націоналізму, а друга для сторонніх чинників. Перша повинна бути основним вірую Руху і базою для виховання кадрів та в основному мала б залишитися незмінною незалежно від зовнішніх обставин. Бандера вважав, що таку програму ОУН вже створила, має її і вона не потребує ніяких змін ні доповнень. Друга програма повинна існувати для зовнішнього вжитку. Вона може мінятися залежно від обставин і міжнародного положення. Вона повинна узагальнювати передусім моменти тактики і їх широко пропагандивно використовувати.

У грудні 1950 р. Бандера пішов з посту Голови Проводу ЗЧ ОУН-Б. 22 серпня 1952 р. він пішов також з посту Голови Проводу всієї ОУН-Б. Але це його рішення не було, одначе, прийняте ніякою компетентною установою ОУН-Б і Бандера залишився надалі Провідником ОУН-Б до своєї смерті в 1959 році.

1955 р., відбулася 5-та Конференція ЗЧ ОУН-Б, яка наново вибрала Головою Проводу ЗЧ ОУН-Б Степана Бандеру і з того часу знову інтенсивно проведено роботу Організації.

Напруженими для сім'ї були повоєнні роки, адже радянські спецслужби полювали не лише за провідником національного руху, а й за його дітьми. Наприклад, до 1948 року сім'я шість разів змінюватиме місця проживання: Берлін, Інсбрук, Зеєфельд, Мюнхен, Гільдесгайм, Штарнберг. Зрештою, через необхідність дати доньці хорошу освіту, сім'я у 1954 році остаточно переїжджає до німецького міста Мюнхен (Баварія). Батьки намагались приховати від Наталки важливість персони її батька, щоб не наражати дівчинку на небезпеку.

Саме в Мюнхені Степан Бандера провів останні роки життя, проживаючи під паспортом на ім'я Штефан Попель. За однією з версій, паспорт залишився йому від львівського шахіста Стефана Попеля, який у 1944 р. покинув Україну, на поч. 1950-х років жив у Парижі, а в 1956 переїхав до США.

15 жовтня 1959 року в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров'ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Спеціальний агент КПРС та московського КДБ комуністично-радянського СРСР Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію.

Радянська офіційна пропаганда поспішила звинуватити в скоєнні цього злочину міністра у справах біженців ФРН Теодора Оберлендера, з яким Степан Бандера мав тісні зв'язки в роки Другої світової війни. Нібито за наказом цього політика «ліквідували» керівника ОУН. У Бонні до цієї версії поставилися скептично.

Також серед українських емігрантів почали стрімко поширюватися чутки про те, що Степан Бандера став жертвою західнонімецьких спецслужб. Цю версію поліція відразу ж відкинула. Керівник ОУН активно співпрацював з британською розвідкою. Малоймовірно, що Бонн вирішив спровокувати конфлікт з Лондоном.

Два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу московських керманичів комуністично-радянського Союузу РСР Шелепіна і Хрущова.

Після докладного слідства проти вбивці відбувся судовий «процес Сташинського» від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня — вбивцю засуджено на 8 років важкої в'язниці.

Німецький Верховний Суд у Карлсруе затвердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є комуністично-радянський уряд у Москві. В інтерв'ю російській газеті «Комсомольская правда», опублікованому у номері за 6 грудня 2005 року, колишній голова КДБ СРСР Володимир Крючков визнав що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов».

20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф на 43 полі.

Трагічна доля рідних Степана Бандери.

З початком окупації України нацистськими військами один із загонів опору очолив молодший брат Степана — Богдан. Він загинув 1942-го чи 1943-го року.

5 липня 1941 року у Кракові Степан Бандера був заарештований. За ним до Берліна поїхала дружина Ярослава (батько Ярослави похований на військовому кладовищі у Підгайцях, яке виникло обіч міського кладовища; на ньому поховано понад 200 вояків — жертв Першої світової та українсько-польської воєн) з тримісячною донькою Наталкою, щоб перебувати близько до чоловіка. Бандеру утримували спочатку у в'язниці, потім — у концтаборі Заксенгаузен (мав кращі умови, ніж інші в'язні), де він перебував до 1944 року. Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році вбили польські наглядачі-капо у концтаборі Аушвіц.

О. Андрія Бандеру — батька Степана, було вбито московською комуністично-радянською владою. Сестер Оксану та Марту-Марію у 1941 р. було заарештовано і заслано до Сибіру (Красноярський край). Керівництво СРСР десятиліттями не дозволяло їм повернутися до України — Марта-Марія Бандера померла на чужині у 1982 році, а літня Оксана Бандера повернулася на Батьківщину лише у 1989 році після майже 50 років життя у Сибіру. Вона померла 24 грудня 2008 року.

Ще одна сестра — Володимира — перебувала у московських комуністично-радянських виправно-трудових таборах від 1946 по 1956 рік.

Прес-служба Закарпатського товариства

борців за незалежність України в ХХ столітті.

hhgКаУ реклама 16

Публікації

  • 1
  • 2
  • 3
Десять правових подій тижня

Десять правових подій тижня

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:13

ЮРЛІГА визначила десять важливих правових подій цього тижня, зважаючи на результати роботи держорганів і нові ...

Як пройти адвокатське стажування

Як пройти адвокатське стажування

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:16

21 вересня 2019 року оновлено Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання о...

Як захиститися від рейдерів

Як захиститися від рейдерів

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:13

У ситуації рейдерства проблему краще попередити, ніж справлятись з її наслідками.

Відсутність даних про представника в Єдиному реєстрі адвокатів не є підставою залишення позову без розгляду

Відсутність даних про представника в Єдиному реєстрі адвокатів не є підставою залишення позову без розгляду

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:13

Відсутність відомостей про представника позивача в суді в Єдиному реєстрі адвокатів України не є підставою зал...

МОН: понад 60% дітей з сіл складають ЗНО на 1-6 балів

МОН: понад 60% дітей з сіл складають ЗНО на 1-6 балів

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:17

Більше 60% дітей у сільській місцевості складають ЗНО від 1 до 6 балів за 12-бальною шкалою.

ЗНО в магістратуру. Тести онлайн

ЗНО в магістратуру. Тести онлайн

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:14

На сайті ЗНО-онлайн розміщено тести з іноземних мов спеціально організованої сесії єдиного вступного...

Затверджено характеристики тестів ЗНО 2020 року

Затверджено характеристики тестів ЗНО 2020 року

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:14

Український центр оцінювання якості освіти затвердив загальні характеристики сертифікаційних робіт зовнішнього...

Ганна Новосад: ключові зміни в освітньому бюджеті 2020

Ганна Новосад: ключові зміни в освітньому бюджеті 2020

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:14

Міністр освіти і науки Ганна Новосад повідомила про ключові зміни фінансування освітньої галузі,&nbs...

МОН призупинило атестацію вишів цього року

МОН призупинило атестацію вишів цього року

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:16

Міністерство освіти і науки призупинило атестацію закладів вищої освіти у 2019 році.

МОН визначило кількість годин для підвищення кваліфікації

МОН визначило кількість годин для підвищення кваліфікації

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:13

Міністерством освіти і науки надані роз'яснення щодо мінімальних вимог до обсягу (кількості годин) п...

Учителі зі стажем до 10 років отримають по 21 тисячі грн

Учителі зі стажем до 10 років отримають по 21 тисячі грн

11 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:16

  Зарплати всіх освітян у новому році мають зрости на 9%, а молоді вчителі наприкінці року отримають д...

Нововведення уряду: 26 років трудового стажу – заради пенсії-«мінімалки»

Нововведення уряду: 26 років трудового стажу – заради пенсії-«мінімалки»

6 листопада 2019|Super User - avatar Super User|Hits:30

Альтернатива – повністю оплатити державі незарахований стаж.