Віктор Бедь: Конституційне право громадян на участь в управлінні державними справами та юридична колізія щодо його реалізації в частині виборчого права

волшебные страны нашего мира

122704052020

Конституційне право громадян на участь в управлінні державними справами та юридична колізія щодо його реалізації в частині виборчого права

Конституційні права громадян на участь в управлінні державними справами та юридична колізія законів.

Конституційні права і свободи людини і громадянина є невідчужуваними та непорушними [1, ст. 21], а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [2, ч. 2 ст. 3]. При цьому Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.) проголошує та гарантує: «Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується» [3, ст. 8]: «Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» [4, ст. 22].

До числа одних із фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, зокрема в галузі забезпечення та реалізації політичних прав громадянина України, відноситься і конституційне право на безпосередню участь в управлінні державними справами, про що зазначено в статті 38 Конституції України. Дана конституційна норма зазначає: «Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.» [5, ст. 38]. При цьому громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і ніхто не може мати привілеїв, зокрема, за ознакою соціального походження, майнового стану або іншою ознакою [6, ч. 1-2 ст. 24].

Питання забезпечення та реалізації політичних прав громадянина, в частині виборчого права, на конституційному рівні врегульовані відповідним розділами та статтями Конституції України: Розділ ІІ. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина (ст. ст. 22, 24, 36, 38); Розділ ІУ. Верховна Рада України (ст. ст. 75 – 77); Розділ У. Президент України (ст. 103); Розділ Х. Автономна Республіка Крим (ст. 136); Розділ ХІ. Місцеве самоврядування (ст. 141).

На виконання вище зазначених конституційних норм, в частині забезпечення та реалізації політичного права громадянина на участь в управлінні державними справами, в частині виборчого права, в Україні прийнято ряд законів, зокрема актуальні на сьогодні: «Про політичні партії в Україні» (від 05.04.2001 року № 2365-III) та «Виборчий кодекс України» (від 19.12.2019 року № 396-IX).

З метою забезпечення та реалізації своїх політичних виборчих права, громадяни України мають конституційне право вільно обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування [7, ст. 38]. У відповідності до ст. 36 Конституції України та ст. ст. 1 – 2 Закону України «Про політичні партії» громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні парті. При цьому слід зазначити, що конституційно закріпленні політичні свободи і права громадян в України об’єднуватися в політичні партії не обмежуються тільки метою забезпечення та реалізації виборчого права, а є набагато ширшими. Право на об’єднання громадян України в політичні партії також передбачає забезпечення та реалізацію і таких політичних прав, як «здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів…» [8, ч. 1 ст. 36]. Правове визначення політичної партії дано в Законі України «Про політичні партії»: «Стаття 2. Поняття політичної партії. Політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах» [9, ст. 2]. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, згідно Конституції та законів України, є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. ст. 24, 38, 76, 103, 136, 141 Конституції України; ст. ст. 1, 6 – 7, 10, 12 – 16 Виборчого кодексу України), зокрема:

- громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. По відношенню до громадян не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознакою соціального походження, майнового стану або іншими ознаками [10, ч. 1 – 2 ст. 24];

- громадяни мають право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування [11, ч. 1 ст. 38];

- народні депутати України обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку [12, ч. 1 – 3 ст. 76];

- президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути президентом України більше ніж два строки підряд [13, ч. 1 – 3 ст. 103];

- депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування [14, ч. 1 ст. 136];

- депутати сільської, селищної, міської, районної, обласної рад обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову [15, ч. 1 – 2 ст. 141]:

- вибори в Україні є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування [16, ч. 2 ст. 1];

- будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України, зокрема, за ознаками соціального походження, майнового стану або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо участі громадян України у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених, зокрема, Конституцією України [17, п. 8 ст. 7];

- вимоги до кандидатів, суб’єктів виборчого процесу, зокрема, встановлюються Конституцією України [18, п. 1 ст. 10];

- вибори проводяться на основі рівного виборчого права, а громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Рівність прав і можливостей кандидатів, партій (організацій партій) – суб’єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі відповідних виборів забезпечується, зокрема, забороною привілеїв чи обмежень кандидатів в залежності від суб’єкта висування та за ознаками соціального походження, майнового стану або іншими ознаками [19, п. 1, п/п. 1) п. 5 ст. 12].

Зважаючи на вище викладене, як бачимо, Конституція України декларує та гарантує, що вибори в Україні є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування та з дотриманням конституційних норм, зокрема і в частині забезпечення та гарантування прав і свобод людини і громадянина. При цьому згідно Конституції України та окремих положень Виборчого кодексу України, по відношенню до суб’єктів виборчого процесу не можуть бути допущені будь-які привілеї чи обмеження, зокрема і за ознаками соціального походження, майнового стану або іншими ознаками.

Поряд із вище викладеним, правовий аналіз ряду норм Виборчого кодексу України свідчить про наявність ряду юридичних колізій, які входять в суперечність із ст. ст. 8, 22, 24, 36, 38, 76, 103, 136, 141 Конституції України. Також ряд положень цього ж Виборчого кодексу України, в частині ст. ст. 1, 2, 7, 10, 101, 156, 225, також містять поміж собою ознаки юридичної колізії.

Зокрема Виборчий кодекс України містить норми, які встановлюють надзвичайно високий фінансовий бар’єр грошової застави (особливо зважаючи на низький економічний розвиток держави, економічну кризу та зубожіння переважної частини громадян), без внесення якої суб’єкти виборчого права (громадяни та політичні партії), в супереч вище описаних декларативних положень Конституції України фактично обмежуються у виборчому праві громадян України за ознаками соціального походження,  майнового стану або іншими ознаками.

Зокрема: - під час виборів президента України: «Стаття 101. Грошова застава. 1. Грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України, висунутим шляхом самовисування, у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації) в розмірі шістсот п’ятдесяти мінімальних заробітних плат, встановлених на день початку виборчого процесу» [20, п. 1 ст. 101];

- під час виборів народних депутатів України: «Стаття 156. Грошова застава.
     1. Партія, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати, після початку виборчого процесу та до подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати вносить у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії грошову заставу в розмірі однієї тисячі мінімальних заробітних плат [21, п. 1 ст. 156];

- під час виборів суб’єктів виборчого права Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування: «Стаття 225. Грошова застава. 1. Організація партії, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, після початку виборчого процесу та до подання документів до виборчої комісії Автономної Республіки Крим для реєстрації кандидатів у депутати вносить у безготівковому порядку на спеціальний рахунок виборчої комісії Автономної Республіки Крим грошову заставу у розмірі п’ятисот мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на день початку виборчого процесу.

  1. Організація партії, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати обласної, міської (міста з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб) ради, на посаду міського голови (міста з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб), а також особа, яка висувається кандидатом на посаду міського голови (міста з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб) шляхом самовисування, після початку виборчого процесу та до подання документів до обласної, міської виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати та на посаду міського голови вносить у безготівковому порядку на спеціальний рахунок виборчої комісії грошову заставу з розрахунку чотири розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на день початку виборчого процесу, на кожні 10 тисяч виборців відповідного єдиного обласного, міського виборчого округу для кожного виду виборів окремо [22, п. 1 – 2 ст. 225].

Таким чином для участі у виборчому процесі, у відповідності до положень ст. ст. 101, 156, 225 Виборчого кодексу України, якщо би вибори відбулися в квітні 2020 року (при мінімальному розмірі заробітної плати станом на 01.01.2020 р. – 4 723, 00 грн.), суб’єкти виборчого процесу (громадяни та їх політичні об’єднання – політичні партії), в супереч вище описаних положень ст. ст. 8, 22, 24, 36, 38, 76, 103, 136, 141 Конституції України, зобов’язані внести на рахунки відповідних виборчих комісій наступні суми грошових застав:

- при виборах президента України – 3 069 950, 00 грн. (шістсот п’ятдесят мінімальних розмірів заробітної плати);

- при виборах народних депутатів України – 4 723 000, 00 грн. (одна тисяча мінімальних розмірів заробітної плати);

- при виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим –  2 361 500, 00 грн. (п’ятисот мінімальних розмірів заробітної плати);

- при виборах депутатів обласної ради (окремо по кожній обласні раді) – від 425 070, 00 (при кількості виборців 900 000) та більше (в пропорції чотири мінімальні розміри заробітної плати на кожні 10 000 виборців);

- при виборах міських рад з кількістю 90 000 виборців і більше (окремо по кожній відповідній міській раді) – від 42 507, 00 грн. та більше (в пропорції чотири мінімальні розміри заробітної плати на кожні 10 000 виборців);

- при виборах міського голови з кількістю 90 000 виборців і більше (окремо по кожному відповідному міському голові) – від 42 507, 00 грн. та більше (в пропорції чотири мінімальні розміри заробітної плати на кожні 10 000 виборців).

Таким чином, встановлений законодавцем надзвичайно високий і непосильній для переважної більшості громадян України на сьогодні фінансовий ценз грошової застави для суб’єктів виборчого процесу (громадян та їх політичних об’єднань – політичних партій), в супереч положень та гарантій ст. ст. 8, 22, 24, 36, 38, 76, 103, 136, 141 Конституції України, встановив обмеження та привілеї для певної групи громадян за ознаками соціального походження, майнового стану та іншими ознаками. Уведення такого невиправдано високого фінансового цензу грошової застави для суб’єктів виборчого права суттєво і в супереч Конституції України обмежило та фактично унеможливило для переважної частини громадян приймати вільно і безпосередню участь в управлінні державними справами та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом обмеження за ознакою соціального походження, майнового стану та іншими ознаками. Це в свою чергу суперечить положенням та гарантіям ст. 38 Конституції України.

Конституційні свободи і гарантії діяльності політичних партій та юридична колізія законів.

Одночасно із вище викладеним заслуговує правового аналізу на предмет наявності юридичної колізії і редакція ч. 1 ст. 24 Закону України «Про політичні партії» в частині її відповідності ст. 36 Конституції України та ст. ст. 1 – 2 цього ж Закону. Зокрема в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про політичні партії» зазначається: «Стаття 24. Анулювання реєстрації. У разі… невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.» [23, ч. 1 ст. 24].

Поряд із цим, ст. 36 Конституції України та ст. ст. 1 – 2 Закону України «Про політичні партії» визначають що до головних завдань та мети організації та діяльності політичних партій (громадсько-політичного об’єднання громадян), відносяться не тільки участь у виборах органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так ст. 36 Конституції України передбачає: «Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах…» [24, ч. 1 – 2 ст. 36].

Аналогічні положення закріпленні і в ст. ст. 1 – 2 Закону України «Про політичні партії»: «Стаття 1. Право громадян на об’єднання в політичні партії. Право громадян на свободу об’єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України. Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії.

Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України. Стаття 2. Поняття політичної партії. Політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах» [25, ст. ст. 1 – 2].

Відповідно, ч. 1 статті 24 Закону України «Про політичні партії», в частині надання права державному органу реєстрації статутів політичних партії звертатися до суду з поданням про анулювання реєстрації свідоцтва про реєстрацію діяльності політичної партії тільки на підставі того, що та чи інша політична партія не висувала своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, суперечить ст. ст. 8, 22, 36 Конституції України та ст. ст. 1 – 2 Закону України «Про політичні партії», оскільки до головних завдань та мети політичної партії, окрім участі у виборах, віднесено і такі важливі питання суспільного життя та участі громадян в управлінні державними справами, як здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України.

При цьому у відповідності до положень та гарантій ст. 36 Конституції України встановлення обмежень щодо права діяльності громадян в політичних партіях, як і самої діяльності політичної партії, допускається відповідно до Конституції України тільки в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України та на її виконання законами України [26, ст. 36]. Тож як вбачається із змісту ст. 36 Конституції України, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, не може бути підставою для анулювання реєстрації свідоцтва про реєстрацію діяльності політичної партії. Окрім того, анулювання реєстрації свідоцтва про реєстрацію діяльності політичної партії, з підстав невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, безпідставно і в супереч ст. 36 Конституції України та ст. ст. 1 – 2 Закону України «Про політичні партії» обмежує політичну діяльність громадян в складі політичних партій, як і самої політичної партії, в частині здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів громадян визначених і гарантованих Конституцією України.

Науковий політико-правовий висновок:

Зважаючи на викладене, можна прийти до висновку, що в частині співвідношення ст. ст. 8, 22, 24, 36, 38, 76, 103, 136, 141 Конституції України, ст. ст. 1 – 2 Закону України «Про політичні партії», ст. ст. 1 – 2 Виборчого кодексу України та ст. ст. 101, 156, 225 Виборчого кодексу України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про політичні партії» є наявна юридична колізія, яка порушує конституційні права та гарантії громадян України на участь в управлінні державними справами, зокрема в частині бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Проведений правовий аналіз змісту ст. ст. 101, 156, 225 Виборчого кодексу України та ч. 1 ст. 24 Закону України засвідчує юридичний факт того, що зазначені правові норми перебувають в юридичній колізії зі ст. ст. 8, 22, 24, 36, 38, 76, 103, 136, 141 Конституцією України та підлягають приведенню у відповідність до основного закону держави. Поряд із тим, дія положень ст. ст. 101, 156, 225 Виборчого кодексу України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про політичні партії» на практиці, у відповідності до положень ст. ст. 8, 36, 38 Конституції України, викликає сумнів в їх правомірності застосування. У даному випадку виявлена юридична колізія мала би невідкладно стати предметом розгляду Конституційного суду України за його власною ініціативою або за відповідним зверненням уповноважених законом суб’єктів конституційного процесу.

Щодо питання допущення законодавцем, Верховною Радою України, вище описаних юридичних колізій, то причини їх виникнення та впровадження можуть ховатися у політичному зговорі та політичній корупції, з метою монополізації та утримання політичної влади в Україні обмеженим колом осіб та належними до них політичними партіями, олігархами і сімейними кланами, шляхом обмеження конституційних прав громадян України на управління державними справами, зокрема в частині виборчого права та свободи діяльності політичних партій.

Джерела:

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ст. 21.
  2. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 2 ст. 3.
  3. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ст. 8.
  4. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – cт. 22.
  5. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – cт. 38.
  6. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 – 2 ст. 24.
  7. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – cт. 38.
  8. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 cт. 36.
  9. Закон України «Про політичні партії» від 05.04.2001 року № 2365-III (в редакції на 13.02.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#n13]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ст. 2.
  10. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 - 2 cт. 24.
  11. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 cт. 38.
  12. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 - 3 cт. 76.
  13. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 - 3 cт. 103.
  14. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 cт. 136.
  15. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 - 2 cт. 141.
  16. Виборчий кодекс України від 19.12.2019 року № 396-IX (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n6]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 2 ст. 1.
  17. Виборчий кодекс України від 19.12.2019 року № 396-IX (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n6]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – п. 8 ст. 7.
  18. Виборчий кодекс України від 19.12.2019 року № 396-IX (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n6]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – п. 1 ст. 10.
  19. Виборчий кодекс України від 19.12.2019 року № 396-IX (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n6]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – п. 1, п/п. 1) п. 5 ст. 12.
  20. Виборчий кодекс України від 19.12.2019 року № 396-IX (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n6]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – п. 1 ст. 101.
  21. Виборчий кодекс України від 19.12.2019 року № 396-IX (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n6]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – п. 1 ст. 156.
  22. Виборчий кодекс України від 19.12.2019 року № 396-IX (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n6]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – п. 1 – 2 ст. 225.
  23. Закон України «Про політичні партії» від 05.04.2001 року № 2365-III (в редакції на 13.02.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#n13]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 ст. 24.
  24. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ч. 1 - 2 cт. 36.
  25. Закон України «Про політичні партії» від 05.04.2001 року № 2365-III (в редакції на 13.02.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14#n13]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – ст. ст. 1 - 2.
  26. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (в редакції на 01.01.2020 р.). [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80]. Сайт Верховної Ради України, 2020. – cт. 36.

                                                                                                                 Віктор БЕДЬ,
                                                                                    доктор богословських наук,
                                                                                          доктор юридичних наук,
                                                                                                  професор, академік.
                                                                                                                (м. Ужгород).

Страны старого света