Архімандрит Віктор (Бедь): Поспішність скликання архієрейського Собору засвідчує боязнь Московської патріархії та політичних кіл Кремля втратити контроль над УПЦ (МП) в Україні…

БВВ фотоБВВ фотоВідповідаючи на запитання нашого кореспондента Ігоря Токача про те, чому так швидко скликається архієрейський Собор Української Православної Церкви - складової структури Російської Православної Церкви в Україні, з обрання свого нового Предстоятеля архімандрит Віктор (Бедь), ректор Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія Карпатського університету, президент Міжнародної академії богословських наук відповів наступне:

 

Архім. Віктор (Бедь):

 

Статут про управління Української Православної Церкви передбачає що у випадку звільнення кафедри Предстоятеля УПЦ (МП) у термін не пізніше трьох місяців (90 днів) скликається Собор єпископів для обрання нового глави Церкви (п. 16, розділ У). Звичайно, зважаючи на вагомість Української Православної Церкви як в житті православних вірних, так і в суспільному житті Української держави, обрання глави УПЦ (МП) доречно було би проводити на Помісному Соборі Української Православної Церкви, скликання і повноваження якого, як вищого органу Церковної влади, передбачено розділом ІІ Статуту про управління УПЦ, але з формально-юридичної точки зору обрання Предстоятеля Української Православної Церкви як самокерованої частини Російської Православної Церкви в Україні (п. 5, розділ І Статуту про управління УПЦ) передбачено саме Собором єпископів.

 

Стосовно ж скликання Собору єпископів з обрання нового Предстоятеля Української Православної Церкви - складової частини Російської Православної Церкви в Україні, відразу на 13 серпня 2014 року (40-йдень з дня смерті Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана)), то звичайно що тут проглядається певна поспішність, яка, на мою думку, викликана певним побоюванням керівництва Московського патріархату та державно-владної політичної верхівки Московії (Російської Федерації) втратити контроль над УПЦ (МП) в Україні. І причини зрозумілі. В умовах коли політичне керівництво Московії (Російської Федерації) розгорнуло широкомасштабну неоголошену окупаційну війну проти України, в наслідок якої вже загинули тисячі невинних мирних громадян і українських воїнів, коли порушуючи українсько-російський мирний договір і всі міжнародні документи щодо гарантування держаного суверенітету та недоторканності територій інших держав, Російська Федерація підло і підступно анексувала український Крим, а Російська Православна Церква на чолі із московським патріархом Кирилом (Гундяєвим) не засудила агресивні і військові дії політичного керівництва Російської Федерації проти України, то московським церковним і навколо церковним колам реально є чого побоюватись щодо подальшого майбутнього Української Православної Церкви, як складової частини Російської Православної Церкви в Україні. Не мале занепокоєння в Московській патріархії і у владних політичних колах Московії викликають і процеси подальшого утвердження державного суверенітету та незалежності Української державності, поглиблення взаємовідносин та інтеграція України з країнами Євросоюзу, Сполучених Штатів Америки, світу. Особливу стурбованість в РПЦ, зважаючи на історично-політичні умови в яких опинилась Українська Православна Церква, як складова частина Російської Православної Церкви в Україні, викликає зростання волевиявлення серед українських православних та кліру УПЦ (МП), УПЦ КП, УАПЦ, і навіть УГКЦ, з вимогами щодо проголошення і утвердження єдиної автокефальної помісної Української Церкви, історичні початки якої, як Церкви Апостольської, сягають середини І ст. , а початки церковного будівництва – кінця ІІ – початку ІІІ ст. ст. Не говорячи вже про 1152-річчя з дня заснування Української (Руської) Церкви у 862 (3) р. Константинопольським патріархатом за правління блаженного князя київського Оскольда, з династії Кия.

 

Вище викладеними причинами і продиктована та поспішність, з якою, на мою думку, московські адепти в Синоді УПЦ (МП), під патронатом Московської патріархії, і вирішили чим швидше провести обрання нового Предстоятеля УПЦ (МП), щоб уникнути широкого громадського обговорення питання щодо пошуку шляхів подолання розділення православних в Україні та подальшого проголошення єдиної автокефальної помісної Української Церкви. Бо ні для кого не є секретом те, що основний склад постійних члені Священного Синоду УПЦ (МП) на чолі із містоблюстителем митрополитом Онуфрієм (Березовським), на сьогодні, складається виключно із осіб, які виступають за збереження подальшої належності Української Православної Церкви до лона саме Російської Православної Церкви – Московського патріархату. Відповідно і вибори нового Предстоятеля заплановано провести саме на Соборі єпископів, в обмеженому колі кліриків Церкви, а не на Помісному Соборі УПЦ (МП), щоб Російська Православна Церква не втратила контроль над своєю структурою в Україні, а відтак і політичне керівництво Московії (Російської Федерації), використовуючи РПЦ як складову структуру політичної системи своєї держави, і надалі, через свої церковні структури могло здійснювати свій диверсійний та підривний політичний вплив на свідомість частини громадян України, поширюючи серед них ідеї «лжерусского мира» та великодержавного ординсько-імперського московського шовінізму...

Відповідно перед єпископатом Української Православної Церкви (МП), серед якого більша частина щирі патріоти своєї Батьківщини України, стоїть не легкий вибір. Обираючи 13 серпня 2014 року нового Предстоятеля, який мав би в подальшому провести і якісне переформатування постійних членів Священного Синоду, Собор єпископів УПЦ (МП) фактично буде визначати курс Церкви на майбутню найближчу перспективу: чи іти шляхом подолання розділення і об'єднання православних в Україні, чи бути довічною структурою Російської Православної Церкви – Московського патріархату, як пережиток колишнього, чужого нам, імперського минулого Московії (Російської імперії) та комуністичного СРСР. Вибір курсу на збереження організаційно-правової залежності УПЦ (МП) від Російської Православної Церкви – Московського патріархату, це вибір прямої залежності і від політичного курсу чужої нам держави-агресора – Московії (Російської Федерації), а відтак і вибір залишитись на околиці історичного шляху українського народу та вірних в Україні, які бажають церковної єдності православних та утвердження своєї єдиної автокефальної помісної Української Церкви в ім'я Спасителя Нашого Ісуса Христа, Господа Бога і земної нашої Батьківщини-держави України.

 

Ігор Токач, спеціально для сайту
Богословська освіта в Україні

hhgКаУ реклама 16

НАУКОВА РОБОТА

 

Публікації

  • 1
  • 2
  • 3
Наукометричне невігластво (щодо манії бюрократій запровадити цифрове оцінювання науки)

Наукометричне невігластво (щодо манії бюрократій запровадити цифрове оцінювання науки)

12 лютого 2020

Те, що бюрократія з небаченим для цього впливового прошарка[1] нашого суспільства ентузіазмом зустріла на...

І стали вони на розстріл, ніби приймали парад козаків...

І стали вони на розстріл, ніби приймали парад козаків...

9 лютого 2020

У ці зимові дні 90 років тому, після затримки під Крутами, Київ окупували російські більшовики.

Взяття Києва військами радянської Росії

Взяття Києва військами радянської Росії

9 лютого 2020

9 лютого 1918 року російські радянські війська під командуванням російського лівого есера Михайла Муравйо...

Усі міністри УНР, які повернулися до СРСР, були репресовані

Усі міністри УНР, які повернулися до СРСР, були репресовані

4 лютого 2020

З 1926 року мігранти з СРСР створили Прометеївський рух, який об’єднав усі народи, що не втримали своїх держав...

102 роки бою під Крутами. Історична довідка та інфографіка

102 роки бою під Крутами. Історична довідка та інфографіка

29 січня 2020

29 січня 2020 року в Україні відбувається вшанування пам’яті Героїв Крут.

Олекса Тихий. Справжній донецький українець

Олекса Тихий. Справжній донецький українець

27 січня 2020

"Я – для того, щоб мої земляки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, машини, пшеницю... Для того, щоб моя ...

Анна Ярославна – прабабця майже 30 французьких королів

Анна Ярославна – прабабця майже 30 французьких королів

27 січня 2020

Анна Ярославна — видатна українська жінка, що стала королевою Франції.

Возз'єднання Закарпатської України з Великою Україною

Возз'єднання Закарпатської України з Великою Україною

22 січня 2020

21 січня 1919 року Всенародний конгрес угорських русинів, що відбувся у Хусті , прийняв рішення про возз'єднан...

У МОН зробили публічними 28 освітніх реєстрів

У МОН зробили публічними 28 освітніх реєстрів

18 січня 2020

Публічна інформація про сферу освіти і науки відтепер доступна на Єдиному державному вебпорталі відкритих дани...

Молоді вчителі проходитимуть педагогічну інтернатуру

Молоді вчителі проходитимуть педагогічну інтернатуру

18 січня 2020

Випускникам закладів вищої освіти, які не мають досвіду педагогічної діяльності та прийматимуться на посаду пе...

Робочий час та оплата праці вчителя за новим законом

Робочий час та оплата праці вчителя за новим законом

18 січня 2020

Верховна Рада ухвалила новий Закон України «Про повну загальну середню освіту», яким визначено поняття робочог...

Мінфін бере на себе політичну відповідальність за закриття шкіл та скорочення вчителів?

Мінфін бере на себе політичну відповідальність за закриття шкіл та скорочення вчителів?

5 січня 2020

Кабінет Міністрів України доручив центральним органам виконавчої влади розглянути пропозиції Міністерства фіна...